Теоретико-понятійні засади перехідного правосуддя та примирення у пост конфліктному суспільстві

Abstract

Статтю присвячено дослідженню теоретико-понятійних засад перехідного правосуддя та примирення у постконфліктному суспільстві. Автором здійснено аналіз доктринального підходу до розуміння перехідного правосуддя як феномена, що охоплює судові та позасудові механізми подолання наслідків масових порушень прав людини. Досліджено співвідношення категорій «перехідне правосуддя» та «примирення», виявлено їх концептуальні межі та взаємозв'язок у процесах відновлення суспільної єдності після збройних конфліктів. Проаналізовано ключові компоненти перехідного правосуддя: встановлення історичної правди, притягнення до відповідальності винних осіб, відшкодування шкоди постраждалим, інституційні реформи та гарантії неповторення порушень. Увагу також приділено механізмам транзитивного правосуддя, зокрема комісіям правди, кримінальному переслідуванню, репараціям та люстраційним процедурам. Автор обґрунтовує, що примирення постає не як одномоментний акт прощення, а як тривалий багатовимірний процес відновлення довіри між громадянами, подолання колективної травми та формування спільних цінностей співіснування. Доведено, що ефективність перехідного правосуддя залежить від контекстуальної адаптації механізмів до специфіки конкретного суспільства, забезпечення центральності жертв у всіх процесах, інклюзивності та локального володіння процесами трансформації. Наукова новизна дослідження полягає у систематизації міжнародного досвіду застосування механізмів перехідного правосуддя та обґрунтуванні концептуальної моделі примирення як інтегративної мети постконфліктної трансформації. Практичне значення роботи визначається можливістю використання отриманих висновків для розробки стратегій відновлювального правосуддя у постконфліктних суспільствах, що набуває особливої актуальності в умовах глобальних викликів миру та безпеки