Значення інституту громадянського суспільства як механізму забезпечення державної політики у сфері прав людини

Abstract

У статті здійснено комплексне дослідження ролі інститутів громадянського суспільства у забезпеченні реалізації державної політики у сфері прав людини в Україні. Проаналізовано ключові національні стратегічні документи, зокрема Національну стратегію у сфері прав людини, відповідні плани дій, а також низку міжнародних і національних аналітичних звітів, що відображають рівень та ефективність залучення громадськості до процесів формування, реалізації й моніторингу політики у сфері прав людини. Особливу увагу приділено динаміці розвитку взаємодії між державними структурами та громадськими інституціями, а також чинникам, що визначають якість і сталість цієї співпраці. Обґрунтовано, що активна участь громадських організацій, правозахисних об’єднань, волонтерських ініціатив та інших суб’єктів громадянського суспільства сприяє не лише демократизації процесів ухвалення політичних рішень і підвищенню прозорості та підзвітності органів влади, а й значному зміцненню легітимності, ефективності та результативності державної політики у сфері захисту прав і свобод людини. Водночас акцентовано на ключових викликах, що стримують ефективну діяльність інститутів громадянського суспільства в Україні. Серед них виокремлено: низьку організаційну та кадрову спроможність, особливо на місцевому рівні; залежність від зовнішнього фінансування; наявність регуляторних бар’єрів; обмежений розвиток комунікаційної взаємодії з органами влади; низький рівень залученості громадян; а також фрагментарність і відсутність горизонтальної кооперації між організаціями громадянського сектору. Наявність зазначених викликів засвідчує необхідність запровадження комплексного підходу до зміцнення інституційної спроможності громадянського суспільства, розвитку стійких партнерських відносин із державними інституціями, а також удосконалення нормативно-правової бази, що регламентує діяльність інститутів громадянського суспільства у сфері прав людини. За результатами проведеного аналізу зроблено висновок, що підвищення ролі інститутів громадянського суспільства у формуванні та реалізації політики у сфері прав людини потребує створення сприятливого правового, інституційного та політичного середовища, яке забезпечить перехід від ситуативної участі до системного та сталого партнерства між державою й громадянським суспільством. Такий підхід сприятиме більш ефективному дотриманню прав людини, посиленню демократичних практик, розвитку правової держави та інституційному зміцненню України загалом.