Публічне адміністрування в контексті сталого розвитку: інституційний вимір та стратегічні пріоритети

Abstract

У статті визначено публічне адміністрування як цілеспрямовану, організовану та мультифункціональну діяльність суб’єктів публічної влади та делегованих ними інституцій, що здійснюється на основі законодавства та спрямована на реалізацію публічної політики, забезпечення прав, свобод та законних інтересів громадян, надання суспільно значущих послуг і підтримання збалансованого розвитку держави та громадськості у різних сферах суспільного життя. Розкрито, що у новітньому інституційному вимірі публічне адміністрування постає як ключовий механізм інтеграції публічної влади, суспільства та міжнародного середовища з метою забезпечення сталого розвитку й задоволення публічних інтересів. Визначено, що інституційність публічного адміністрування має бути побудовано з урахуванням: 1) правової визначеності; 2) політичного та стратегічного значення; 3) соціальної природи; 4) організаційно-управлінського аспекту; 5) ціннісного виміру. Акцентовано увагу, що сучасне публічне адміністрування в Україні у воєнних умовах набуло якісно нового змісту, поєднуючи класичні правові та управлінські засади з потребою оперативного реагування на безпекові виклики. Ключовим завданням новітнього публічного адміністрування в Україні стає налагодження ефективної взаємодії між військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, місцевим самоврядуванням та громадянським суспільством. Новітнє публічне адміністрування в умовах війни є комплексним інститутом кризового врядування, що поєднує правові, організаційні й безпекові механізми, забезпечуючи управління ресурсами, якісними послугами та стійкість держави та її здатність до відновлення. Розкрито, що однією з особливостей реалізації публічного адміністрування в умовах сталого розвитку є стратегічний характер (необхідність довгострокового планування, прогнозування ризиків, економічна результативність та безпека). Окремою специфікою публічного адміністрування в умовах сталого розвитку в Україні визначено інтегративність системної взаємодії між усіма секторами – оборони, національної безпеки, освітою, охороною здоров’я, культурою, інноваціями, транспортом та енергетикою. Підкреслено, що Україна стикається з фінансовими труднощами, водночас кризи відкривають можливості для оновлення системи публічного адміністрування через цифровізацію публічних сервісів, застосування відкритих даних, використання інструментів електронної демократії та прозорих механізмів прийняття рішень.