Перші Українські Далекосхідні З'їзди як елемент державотворчих процесів Української Далекосхідної Республіки

Abstract

В процесі дослідження визначено, що становлення єдиної платформи українського національного руху в масштабах усього Далекого Сходу здійснювалося у 1917-1918 роках чотирма Українськими Далекосхідними з’їздами, які стали найвищими представницькими органами українського населення краю. Перший Український Далекосхідний з’їзд висловив повну згоду з позицією Української Центральної Ради, яка розглядалася ним як Тимчасовий уряд України. Зокрема, з’їзд висловився за перетворення (р)осії на (ф)едеративно-демократичну республіку з наданням національно-територіальної автономії Україні та її колоніям, оскільки лише автономія гарантувала свободу Українського народу, культурний розвиток у всіх особистих, громадських та державні прояви життя. У політичному плані майбутнє Української Далекосхідної Республіки розглядалося у межах національно-територіальної автономії. Другий Український Далекосхідний з’їзд покликаний вирішувати долю далекосхідного українства у нових політичних умовах, які склалися до початку 1918 року, а також повинен був визначити долю далекосхідного українства по відношенню до більшовицького перевороту в (р)осії, до рішення Третього Далекосхідного з’їзду Рад, що відбувся у грудні 1917 року, про перехід усієї влади на Далекому Сході до Рад, проголошення Третім Універсалом Української Центральної Ради Української Народної Республіки, провести вибори представників далекосхідного українства до складу Українських Установчих Зборів. Разом з тим, проголошення незалежності Української Народної Республіки 22 січня 1918 року актуалізувало питання повернення українських переселенців на батьківщину, а ідея переселення на Україну отримувала надалі все більш широку популярність серед Українського народу, завдяки, насамперед, руйнівній політиці (р)адянської влади і, як наслідок цього, наростаючій економічній та політичній нестабільності, що розгорталася іноземній інтервенції та громадянській війні.