Забезпечення прав людини в умовах цифрових технологій під час воєнного конфлікту

Abstract

В умовах повномасштабного збройного конфлікту, спричиненого агресією ро сійської федерації проти України, цифрові технології стали невід’ємною частиною як бойових дій, так і повсякденного життя цивільного населення. Це створює безпре цедентні виклики для забезпечення та захисту прав людини. У статті проаналізовано ключові проблеми, що виникають на перетині цифрових технологій, прав людини та збройного конфлікту в українському контексті. Розглянуто використання цифрових платформ для поширення дезінформації та пропаганди, що порушує право на отримання достовірної інформації, а також заходи протидії цим явищам і пов’язані з ними ризики обмеження свободи слова. Проаналізовано загрози для права на приватність та захист персональних даних, зумовлені посиленням державного спостереження та збором даних в умовах воєнного стану, наголошено на важливості дотримання принципів законності та мінімізації даних. Висвітлено вплив кібератак на критичну інфраструктуру як на чинник порушення соціально-економічних прав цивільного населення та складність правової кваліфікації таких дій. Водночас показано позитивний потенціал цифрових технологій як інструменту для документування воєнних злочинів та порушень прав людини за допомогою даних з відкритих джерел (OSINT), фото- та відео фіксації, підкреслено важливість дотримання стандартів роботи з цифровими доказами (наприклад, Протоколу Берклі). Стаття базується на аналізі актуальних досліджень українських наукових установ, правозахисних та експертних організацій. Зроблено висновок про потребу комплексного підходу, що містить вдосконалення національного законодавства та міжнародно-правових норм, посилення кібербезпеки, розробку стан дартів роботи з цифровими доказами і забезпечення балансу між потребами націо нальної безпеки та захистом фундаментальних прав і свобод людини в умовах війни.