Забезпечення верховенства права під час війни: проблеми та перспективи

Abstract

Забезпечення верховенства права під час війни набуває особливої актуальності в умовах глибоких соціально-правових трансформацій, спричинених воєнним станом. Верховенство права постає як фундаментальний принцип правової держави, що визначає легітимність державної влади, гарантує пріоритет прав і свобод людини та забезпечує обмеження владних повноважень правом. Його зміст не зводиться до формального верховенства закону, а включає глибокі морально-правові засади: справедливість, правову визначеність, рівність перед законом і неприпустимість свавілля. Особливе значення цей принцип набуває в умовах збройного конфлікту, коли держава змушена балансувати між захистом безпеки та збереженням демократичних стандартів. Війна істотно впливає на структуру та механізми державної влади, посилюючи виконавчу вертикаль і змінюючи режим функціонування суспільства. Обмеження окремих прав і свобод, запровадження комендантської години, обмеження свободи пересування, коригування процедур судового розгляду усе це стає вимушеними заходами. Водночас саме принцип верховенства права визначає межі таких обмежень, вимагаючи їх пропорційності, правової визначеності та судового контролю. Застосування надзвичайних повноважень не повинно виходити за рамки Конституції та міжнародних стандартів прав людини. Особливу роль відіграють інститути, здатні забезпечити реальний механізм контролю за діями влади. Незалежна судова система, інститут омбудсмана, правозахисні організації та інституції громадянського суспільства стають ключовими елементами правового балансу. В умовах воєнного стану посилюється значення парламентського та громадського контролю, а також міжнародних гарантій, зокрема, механізмів Європейський суд з прав людини, який залишається важливим інструментом захисту прав навіть у надзвичайних ситуаціях. Разом із цим виникає низка суттєвих проблем: ризик надмірної концентрації влади в руках виконавчих органів, зниження рівня прозорості управлінських рішень, обмеження простору для реалізації громадянських свобод. Особливо гостро постає проблема доступу до правосуддя у прифронтових регіонах, де обмеженість ресурсів та безпекові загрози ускладнюють реалізацію базових прав. Формуються так звані «сірі зони» правозастосування, де державний контроль стає фрагментарним, а ефективність захисту прав недостатньою. Перспективи зміцнення верховенства права в умовах війни пов’язані з удосконаленням правового регулювання надзвичайних повноважень, посиленням процедурної підзвітності влади, розвитком цифрових механізмів доступу до правосуддя та активізацією громадянського суспільства. Важливим напрямом залишається інтеграція міжнародних стандартів у національну правову систему, що сприятиме збереженню демократичних орієнтирів навіть в екстремальних умовах.