Адаптивна модель антикризового управління підприємством в умовах невизначеності

Abstract

У статті досліджено теоретичні засади стратегічного антикризового управління підприємствами в умовах нестабільного економічного середовища. Актуальність дослідження зумовлена зростанням економічної невизначеності, посиленням воєнних, макроекономічних та інституційних ризиків, що суттєво впливають на стабільність функціонування підприємств. За таких умов підприємства функціонують у середовищі підвищеної турбулентності, що потребує формування нових управлінських підходів, орієнтованих на підвищення адаптивності, стійкості та здатності до довгострокового розвитку. Метою статті є дослідження теоретичних засад стратегічного антикризового управління підприємствами та обґрунтування адаптивної моделі управління, спрямованої на забезпечення життєздатності підприємства в умовах невизначеності. У процесі дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема аналіз і синтез, системний і порівняльний підходи, а також метод узагальнення. У статті узагальнено сучасні наукові підходи до розуміння сутності антикризового управління та систематизовано ключові фактори виникнення кризових явищ, зокрема воєнні, макроекономічні, інституційні та внутрішні. Обґрунтовано необхідність переходу від реактивного реагування на кризові ситуації до формування системи стратегічного антикризового управління. Запропоновано адаптивну циклічну модель стратегічного антикризового управління підприємством, що ґрунтується на інтеграції інструментів стратегічного менеджменту, управління ризиками та забезпечення економічної безпеки. Модель передбачає безперервний моніторинг середовища, діагностику стану підприємства, вибір сценарію реагування, реалізацію антикризових заходів, контроль результатів та адаптивне коригування управлінських рішень на основі оцінювання індексу життєздатності підприємства. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання запропонованої моделі для підвищення ефективності стратегічного антикризового управління підприємствами. Перспективними напрямами подальших досліджень є розроблення інструментарію оцінювання життєздатності підприємств та вдосконалення механізмів моніторингу кризових ризиків.