Тема малоросійства в есеїстиці Євгена Маланюка

Abstract

Національний поет в еміграції Євген Маланюк в українському літературному житті та в його ключових віхах посів місце такої непересічної постаті, вагоме слово якої ширилося в інших світах – поза Україною, уникаючи колонізаторської політики. Його духовний образ завжди залишався ідентичним українському, і складне політичне буття тих часів його не змінило. Він не перейшов у статус жертви, а постійно виробляв власну модель існування – не втратити свободу і духовну пам’ять. Маланюк зводить свою поетичну творчість не тільки до питань політичних, він тонкий лірик, естет, символіст і водночас українець, який болісно переживає трагедію України, її приниження