Механізми контролю та нагляду у сфері охорони навколишнього природного середовища: національний і міжнародний досвід

Abstract

У статті проаналізовано державний контроль та нагляд у сфері охорони навколишнього природного середовища як основний інструментарій у системі правових засобів реалізації екологічної функції держави. Сутність державного екологічного контролю полягає у спеціально-організованій діяльності уповноважених органів державної влади, спрямованій на інспекційні дії, спостереження, перевірку, аналіз та оцінку додержання суб’єктами господарювання, органами влади й громадянами вимог законодавства у сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів та вимог екологічного законодавства. Розкрито, що громадський контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища є формою участі громадян у здійсненні державної екологічної політики та інструментом забезпечення екологічних прав людини, демократизації публічного управління та посилення прозорості діяльності державних екологічних інституцій. Сутність громадського контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища полягає у здійсненні громадськими інспекторами, громадянами, об’єднаннями громадян наглядової та контрольної функції щодо дотримання суб’єктами господарювання, органами влади та окремими особами вимог екологічного законодавства, а також у сприянні державі у запобіганні й усуненні екологічних правопорушень. Виділено правові форми реалізації громадського контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища: звернення громадян до органів державної влади та місцевого самоврядування; проведення громадських експертиз екологічних проектів та рішень; організація громадських слухань щодо питань екологічної політики та управління природними ресурсами; громадські перевірки у встановленомупорядку; протоколи про порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (повноваження громадських інспекторів з охорони довкілля); інша діяльність громадських організацій в галузі охорони навколишнього природного середовища тощо. Зазначено, що сьогодні особливу актуальність громадський контроль набуває в умовах збройної агресії проти України, адже громадські організації та інспектори долучаються до фіксації екологічних злочинів, обліку завданих збитків і збору доказів для подальшого використання в міжнародних судових процесах, що підсилює позиції держави у відстоюванні права на відшкодування екологічних втрат та отримання репарацій. Виділено сучасні особливості міжнародного досвіду у реалізації контролю та нагляду у сфері охорони навколишнього середовища.