Судові способи захисту права на особисте життя в цивільному праві України

Abstract

У статті здійснено всебічний та системний аналіз судових способів захисту права на особисте життя (права на приватність) у цивільному праві України. Підкреслено, що право на особисте життя належить до фундаментальних немайнових прав людини, які становлять основу правового статусу особи та гарантуються Конституцією України, Цивільним кодексом України, а також міжнародно-правовими актами, зокрема Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини. Наголошено, що ефективність реалізації цього права значною мірою залежить від здатності судової системи забезпечувати реальний та дієвий захист від втручань у приватну сферу. Проаналізовано ключові матеріально-правові та процесуальні механізми захисту приватності, серед яких: спростування недостовірної або втручальної інформації; захист права на зображення та обмеження його використання без згоди особи; застосування заходів забезпечення позову для запобігання поширенню конфіденційних відомостей; стягнення моральної шкоди як гарантія компенсаційної функції приватноправового захисту. Детально розглянуто специфіку використання цих способів у сучасних умовах цифровізації суспільства, зокрема в аспектах видалення інформації з вебресурсів, протидії безконтрольному поширенню персональних даних, захисту приватності у соціальних мережах та реалізації міжнародного принципу «права бути забутим». Окрему увагу приділено проблемам доказування у справах щодо порушення приватності, складності встановлення факту втручання у цифровому середовищі, а також визначенню меж допустимого балансу між правом на особисте життя та свободою вираження поглядів. Розкрито роль правових позицій Верховного Суду у формуванні сталої системи судового захисту, що забезпечує єдність правозастосування. Висвітлено значення практики Європейського суду з прав людини, яка встановлює стандарти пропорційності, необхідності та адекватності втручання у приватність у демократичному суспільстві. Зроблено висновок, що судовий захист права на особисте життя в Україні має комплексний та багаторівневий характер, поєднуючи превентивні, відновлювальні, компенсаційні та процесуальні інструменти. Такий підхід забезпечує реальне поновлення порушених немайнових прав особи, сприяє зміцненню національної системи гарантій приватності та відповідає міжнародним стандартам у сфері захисту прав людини.