Український досвід розвитку наукових підходів до інституту юридичної відповідальності у сфері інтернет-правопорушень

Abstract

У статті проаналізовано стан наукових досліджень інституту юридичної відповідальності за правопорушення в мережі Інтернет. Оцінено еволюцію підходів до регулювання інтернет-відносин, визначено основні напрями вдосконалення законодавства та механізмів протидії комп’ютерним злочинам. Зокрема, досліджено проблему формування міжгалузевих правових відносин в умовах стрімкої інформатизації та поширення доступу до мережі Інтернет, що потребує спеціалізованих нормативних і практичних заходів. Виявлено, що серед ключових аспектів правового регулювання важливе місце займають захист інформаційних ресурсів, гарантування прав осіб на доступ до персональних даних, баланс інтересів у суспільних інформаційних відносинах та протидія транснаціональним комп’ютерним злочинам. Акцентується увага на високій латентності правопорушень в Інтернеті, що вимагає застосування більш жорстких заходів правового реагування, детінізації таких правопорушень та удосконалення процедур документування протиправної діяльності. Проаналізовано сучасні підходи до визначення місця вчинення злочинів міжнародного характеру з використанням комп’ютерних технологій, у тому числі розгляд Інтернету як окремого віртуального простору. Визначено потребу системного підходу до формування національної нормативної бази, уніфікації законодавства та врахування міжнародних стандартів, зокрема положень Європейської конвенції про кіберзлочинність. Наголошено на важливості кодифікації національного інформаційного законодавства та інтеграції норм щодо правопорушень в Інтернеті в єдину систему для забезпечення функціональної самостійності інституту юридичної відповідальності. Узагальнено, що ефективне правове реагування на цифрові злочини потребує комплексного підходу, міжнародної координації та вдосконалення механізмів захисту прав і свобод користувачів у сучасному інформаційному суспільстві. Обґрунтовано необхідність розширення інструментарію превентивних заходів у сфері кібербезпеки, зокрема шляхом удосконалення процедур ідентифікації користувачів, запровадження ефективних механізмів взаємодії між державними органами та приватними суб’єктами цифрової інфраструктури, а також розвитку спеціалізованої експертної та технічної спроможності правоохоронних органів.