Культурне відродження у формуванні державності Української Далекосхідної Республіки: від перших поселень до проголошення держави

Abstract

Дослідження культурного відродження українців на Далекому Сході є важливим для розуміння процесів національного самоусвідомлення та державотворення в умовах діаспори. Особливого значення набуває вивчення цього феномену у контексті формування Української Далекосхідної Республіки, унікального державного утворення, що стало результатом національно-визвольного руху українців на Далекому Сході. Досліджено процес формування української ідентичності на Далекому Сході, розкрито значення культурного відродження у консолідації української громади, її боротьбі за національні права та створення власної держави. Проаналізовано вплив культурних процесів на формування політичної свідомості українців, їхню участь у національно-визвольному русі та державотворенні. Під впливом українського національного пробудження, що охопило в 1917–1922 роках не лише Україну, але й інші регіони компактного проживання українців, зокрема й Далекий Схід, після повалення царизму та ліквідації національних заборон та обмежень. Український національний рух, що розгорнувся в цей час, мав на меті представництво та захист національних інтересів українців Далекого Сходу. Для досягнення цієї мети були створені різноманітні організації, а саме: культурно-освітні, політичні, професійні, молодіжні, а також національно-представницькі органи. Український національний рух на Далекому Сході, що розгорнувся в аналізований період, був єдиним цілим із загальнонаціональним визвольним рухом української нації на території колишньої (р)осійської імперії. Спільність організаційних форм та програмних положень свідчить про тісний взаємозв’язок між цими рухами. Організаційний досвід та програмні засади загальноукраїнського руху слугували основою для розбудови українського руху на Далекому Сході. Культурне відродження відіграло вирішальну роль у формуванні державності Української Далекосхідної Республіки. Воно стало каталізатором національного руху, сприяло консолідації української громади, її самоусвідомленню та прагненню до самовизначення. Культурні процеси, що відбувалися на Далекому Сході, засвідчили життєздатність української культури в умовах діаспори, її здатність до розвитку та адаптації до нових соціокультурних умов.