Трансформація поняття академічної доброчесності в епоху масового використання ШІ: виклики та методичні рекомендації для вищої школи

Abstract

У статті здійснено спробу осмислити трансформацію поняття академічної доброчесності в умовах стрімкого поширення генеративного штучного інтелекту в освітньому середовищі. Автори виходять із того, що традиційні уявлення про академічні порушення, сформовані у доцифрову епоху, вже не дозволяють адекватно описати нові практики створення знань, у яких вагому частину інтелектуальної роботи можуть виконувати алгоритмічні системи. У цьому контексті увага зміщується з формального авторства на характер і глибину особистого внеску здобувача освіти, а також на прозорість використання інструментів штучного інтелекту. У роботі проаналізовано сучасні нормативні підходи України, Європейського Союзу та міжнародних організацій до регулювання використання ШІ в освіті, що дозволило виявити поступовий перехід від логіки «запобігання порушенням» до моделі відповідального й усвідомленого використання технологій. Показано, що академічна доброчесність дедалі більше інтерпретується як комплексна система практик, яка включає критичну оцінку згенерованого контенту, перевірку достовірності інформації, рефлексію щодо власного внеску та обов’язкове декларування використання ШІ. На основі аналізу емпіричних досліджень окреслено суперечливий характер впливу генеративного інтелекту на навчальну діяльність. З одного боку, ШІ суттєво розширює інструментальні можливості освітнього процесу: сприяє швидкому опрацюванню інформації, підтримує формування академічного письма, дозволяє індивідуалізувати навчання та підвищує його доступність. З іншого боку, фіксується низка ризиків, пов’язаних із підміною самостійного мислення автоматизованими рішеннями, формуванням ілюзії авторства, поширенням недостовірної інформації та розмиванням критеріїв оцінювання.