Теоретико-правові засади формування складу правопорушень у мережі Інтернет

Abstract

У статті здійснено комплексне теоретико-правове дослідження формування складу правопорушень у мережі Інтернет, що зумовлено стрімким розвитком цифрових технологій і зростанням кількості протиправних діянь, які відбуваються у віртуальному середовищі. Показано, що сучасна правова доктрина оперує широким спектром термінологічних конструкцій – інформаційні, комп’ютерні, кібернетичні правопорушення, делікти у сфері інформаційних технологій – однак їх змістова неоднорідність створює методологічні труднощі у формуванні єдиного підходу до правового аналізу цифрових правопорушень. Послідовно розкрито вплив історичного розвитку мережі Інтернет на формування правових підходів до її регулювання та окреслено ключові напрями наукових досліджень, що стали підґрунтям для становлення інформаційного та цифрового права в Україні. Особливу увагу приділено концептуальним засадам, запропонованим О. Марценюком, який адаптує традиційну чотирикомпонентну модель складу правопорушення до особливостей цифрового середовища. Показано, що в Інтернет-просторі кожен елемент складу набуває нового змісту: об’єктом посягання стають інформація, інформаційні ресурси та телекомунікаційні системи; об’єктивна сторона реалізується через технічно опосередковані дії, пов’язані з доступом, модифікацією, блокуванням чи знищенням даних; суб’єкт характеризується наявністю спеціальних знань у сфері ІТ та здатністю до анонімізації; суб’єктивна сторона найчастіше проявляється як умисна форма вини. Проаналізовано подальший розвиток доктринального підходу, який призвів до формування концепції інформаційних правопорушень як міжгалузевої категорії, водночас підкреслено неприпустимість ототожнення цієї категорії з усім комплексом Інтернет-правопорушень. Доведено, що відсутність усталеного понятійного апарату та належної систематизації складів правопорушень у цифровій сфері ускладнює ефективне застосування норм юридичної відповідальності. Обґрунтовано необхідність розроблення цілісної теоретико-методологічної моделі цифрових деліктів, яка б враховувала особливості віртуального середовища, технічну природу діянь та специфіку наслідків, що можуть проявлятися як у кіберпросторі, так і в реальному житті. Зроблено висновок, що оновлення теоретичних підходів та уточнення складу правопорушень у мережі Інтернет є ключовими умовами вдосконалення законодавства та підвищення ефективності юридичної відповідальності у сфері інформаційних відносин.