Теоретико-правові та організаційні основи досудового розслідування в аспекті забезпечення прав і свобод людини та громадянина

Abstract

Стаття присвячена комплексному дослідженню теоретико-правових та організаційних засад досудового розслідування в Україні через призму забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина – найвищої соціальної цінності відповідно до статті 3 Конституції України. Проаналізовано конституційні основи кримінального провадження (статті 8, 29–32, 55, 59, 62 Конституції), ключові положення Кримінального процесуального кодексу України, внутрішні нормативні акти (зокрема наказ Генерального прокурора від 30.09.2021 № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні»), а також багаторівневу практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду. Особливу увагу приділено реалізації таких фундаментальних гарантій, як право на свободу та особисту недоторканність, право на повагу до приватного і сімейного життя, таємниця комунікацій, право на професійну правничу допомогу (захист) з початку етапу переслідування, презумпція невинуватості, право на розумний строк провадження та право на ефективне, незалежне й ретельне розслідування. Розглянуто сучасну організаційну модель досудового розслідування: розподіл компетенції між Національною поліцією України, Національне антикорупційне бюро України, Державне бюро розслідувань, Служба безпеки України; роль прокурора як суб’єкта процесуального керівництва; функції слідчого судді як ключового гаранта прав людини на досудовій стадії; співвідношення процесуальної незалежності слідчого та контрольних повноважень керівників органів досудового розслідування й прокурорів. На підставі узагальнення рішень ЄСПЛ (зокрема Salduz v. Turkey, Kharchenko v. Ukraine, Kaverzin v. Ukraine, Yaremenko v. Ukraine, Smirnov v. Russia, Uzun v. Germany та ін.) та постанов Верховного Суду висвітлено основні системні проблеми правозастосовчої практики: переважання формального (шаблонного) обґрунтування ризиків при обранні запобіжних заходів; недостатня індивідуалізація та мотивація ухвал про обшуки, арешти, тимчасовий доступ; зловживання строками розслідування та продовженням тримання під вартою; завантаженість слідчих підрозділів та як наслідок – зниження якості процесуальних дій; проблеми забезпечення права на захист на початкових етапах (допит без адвоката, тиск, неналежна фіксація); недостатня прозорість і контрольованість негласних слідчих (розшукових) дій; формальний характер здійснення переважної кількості перевірок щодо скарг на катування та жорстоке поводження. Окремо проаналізовано принцип верховенства права як системоутворюючий критерій, що вимагає не лише формальної законності, а й правової визначеності, передбачуваності, пропорційності та якісної мотивації всіх процесуальних рішень