Правові механізми забезпечення конституційних прав і свободи людини національною поліцією України в умовах воєнного стану

Abstract

У науковій статті здійснено комплексне теоретико-правове дослідження конституційних прав і свобод людини і громадянина та специфіки їх забезпечення Національною поліцією України в умовах правового режиму воєнного стану. Методологічну основу роботи становить поєднання загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, що дозволило проаналізувати динаміку трансформації правоохоронної функції держави у кризовий період. Проаналізовано сутність конституційних гарантій особи, визначено правові межі їх допустимого обмеження відповідно до вимог статті 64 Конституції України, національного законодавства та міжнародних стандартів, зокрема Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Розкрито роль Національної поліції як ключового суб’єкта системи внутрішньої безпеки, чиї повноваження в умовах війни інтегрують як сервісну, так і мілітарну складову. Особливу увагу приділено практичним аспектам реалізації поліцейських превентивних заходів та заходів примусу під час дії воєнного стану. Детально розглянуто специфіку діяльності поліції щодо забезпечення публічної безпеки, здійснення контролю за дотриманням комендантської години, перевірки документів, огляду речей та транспортних засобів, а також примусового відчуження майна для потреб оборони. Окреслено виклики, пов’язані з проведенням евакуації населення та протидією мародерству в районах ведення бойових дій. У статті ідентифіковано системні ризики, що виникають у процесі розширення дискреційних повноважень поліції, зокрема загрозу надмірного втручання у приватне життя особи. Обґрунтовано необхідність суворого дотримання принципів законності, обґрунтованості та пропорційності, які мають бути стрижнем будь-якого правообмеження. За результатами дослідження сформульовано авторські пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази та організаційних алгоритмів взаємодії поліції з іншими органами Сил безпеки та оборони. Отримані висновки спрямовані на посилення правової захищеності громадян та можуть бути впроваджені у практичну діяльність правоохоронних органів, законотворчий процес, а також використані як підґрунтя для подальших наукових розвідок у галузі конституційного та адміністративного права.