Модернізація соціального діалогу в нових соціально-економічних реаліях: аналіз альтернатив

Abstract

Стаття присвячена аналізу стану та проблем функціонування інституту соціального діалогу в умовах трансформації соціально-трудових відносин. Проаналізовано актуальні дослідження з даної проблематики. В статті розглядається синергетичний підхід до визначення місця і ролі соціального діалогу. Досліджується інституційна спроможність соціального діалогу у формуванні політики, умови підвищення ефективності соціального діалогу в Україні в часині його здатності реагувати на традиційні та нові виклики в сфері соціально-трудових та соціально-економічних відносин. Розглядається провідна роль комунікацій між сторонами соціального діалогу в контексті його загальної ефективності, проблеми організаційної спроможності соціальних партнерів та відповідальних інституцій національного рівня забезпечити їх сталість. Запропоновано авторських підхід до аналізу ключових чинників ефективності соціального діалогу, а саме: сталі комунікації, позитивний соціальний капітал, відповідальне соціальне партнерство. Аналізуються альтернативні шляхи модернізації соціального діалогу в Україні. Зокрема зроблено висновок про те, що відсутність змін чинної моделі соціального діалогу ставить під питання його суспільну легітимність та дієздатність, особливо в кризових умовах. Піддано критиці альтернативу, що базується на збереженні традиційної трипартивної моделі соціального діалогу із суттєвим зміцненням її інституційної спроможності. Визначено недоліки такого підходу. Обґрунтовано доцільність реалізації альтернативного варіанту, який базується на необхідності мультипартивного підходу до соціального діалогу, коли до традиційних соціальних партнерів додаються інші організації громадянського суспільства. Обґрунтовано висновок, що така модель відповідає сучасним викликам в частині реалізації цілей Сталого розвитку, особливо на територіальному рівні та рівні громад, де є об`єктивна необхідність широкого залучення, окрім організацій роботодавців та найманих працівників, інших зацікавлених стейкхолдерів для спільного узгодження та реалізації стратегій їх розвитку.