Економічне відновлення сільських територій: співвідношення фундаментального та прикладного аспектів наукового дослідження

Abstract

Пріоритезація сталого й всеохоплюючого розвитку села та аграрного сектору економіки об’єктивно випливає з виняткової значущості і незамінності продукованої продукції сільським господарством у життєдіяльності людини, необхідністю відродження селянства як господаря землі, носія моралі та національної культури з урахуванням історико-економічного контексту стагнації сільської економіки, гальмуючих процесів у реалізацією аграрної реформи Л. Д. Кучми, зокрема в частині запровадження моделі вільного обігу земель сільгосппризначення, реформування НААН України, яка має визначати трекери відновлення сільської економіки, формувати прийнятність для агросектору інноваційної наукової методології щодо сталого розвитку. Поряд зі сталим та інклюзивним розвитком сільських територій однією з базових умов соціально-економічного онтогенезу сільської економіки є підтримка агроінновацій. Цілеспрямоване стимулювання діяльності, спрямованої на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, що зумовлює випуск на ринок нового конкурентоспроможного продовольства повинно засновуватися на їх об’єктивній оцінці – сьогодні Україна перебуває на фінальній стадії гармонізації з відповідним показниковим базисом ОЕСР, зокрема з Керівництвом Фраскаті. Останніми роками вітчизняних дослідників більше цікавлять інституціональні зміни, що відбуваються у вітчизняній науці, можливості оцінки результатів наукової діяльності і підходи до її фінансування. Поза їх увагою залишаються питання співвідношення фундаментального і прикладного знання у наукових дослідженнях в цілому та сільської економіки зокрема. Визначення відмінностей між фундаментальними і прикладними дослідженнями є непростою справою, оскільки вимагає встановлення однозначних критеріїв, на підставі яких таке розмежування стає можливим. Традиційно поділ наук на фундаментальні та прикладні здійснюють у контексті протиставлення «теоретичне – емпіричне» та «теоретичне – практичне» знання, але на певному етапі розвитку науки фундаментального характеру в ній формуються прикладні розділи, як вияв практичного напрямку розвитку. В сучасних умовах більшість наукових дисциплін продукують як прикладне так й фундаментальне знання одночасно, що добре видно на прикладі суспільних наук – філософії, економіки, історії, лінгвістики та ін. Так, в агроекономічній науці, де вона виявляє тенденції й закономірності функціонування агроекономічних систем, ми маємо справу з фундаментальними дослідженнями, коли ж вона дає рекомендації щодо оптимізації організації праці та підвищення її продуктивності ми спостерігаємо прикладні дослідження. На сучасному етапі інтеграції науки становлення нових дисциплін усе частіше відбувається на стику природничих, технічних і гуманітарних наук. Метою статті є економічне відновлення сільських територій: співвідношення фундаментального та прикладного аспектів наукового дослідження. Проведений аналіз демонструє, як відбувається фундаменталізація науки, що на перший погляд є суто прикладною. Цей процес полягає у зростанні питомої ваги її теоретичних складових, удосконаленні поняттєвого й концептуального апарату, побудові моделей її розвитку, виявленні законів її функціонування і, як наслідок, в отриманні нового методологічного знання. Тому, очевидно, доцільно розглядати питання не про окрему фундаментальну чи прикладну науку, а про відповідний домінантний тип дослідження, що переважає у тій чи іншій сфері наукової діяльності, що цілком лежить у руслі підходів ОЕСР до цього питання.