Можливості застосування інструментів відновного правосуддя та медіації у процесі призначення покарання та попередження кримінальних правопорушень

Abstract

Дана стаття присвячена актуальним питанням застосування інструментарію відновного правосуддя та медіації в рамках кримінального судочинства, а саме призначення покарання, і наслідків його відбування – вчинення або утримання від вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому. Автор аналізує стан реалізації цих альтернативних інститутів в нашій країні, виділяючи виклики, які перешкоджа- ють більш широкому їх поширенню. Останніми роками необхідність зміни парадигми в роботі правоохоронних органів з каральної та відновну стає все більш очевидною. Застосування принципу невідворотності покарання не є достатнім, причому не завжди вдається даний принцип реалізувати на практиці. Це особливо очевидно у разі вчинення кримінальних правопорушень вперше, проступків або злочинів невеликої тяжкості, вчинення кримінальних правопорушень неповнолітніми особами. Нерідко після відбування покарання, особливо у виді поз- бавлення волі, обвинувачений рахує себе не таким, який справедливо покараний, а навпаки – жертвою обставин та кримінального судочинства, не осмислюючи ступінь шкоди, яку спричинив потерпілому, що сприяє повтор- ному вчиненню кримінальних правопорушень, а отже і рецидивній злочинності. Відновне правосуддя дозволяє подолати безособовість пенітенціарної системи по відношенню як до жертви кримінального правопорушення, так і до індивідуальності обвинуваченого, трансформації його особистості після покарання. В основі віднов- ного правосуддя закладені можливості не тільки здійснити дії по відшкодуванню збитків, але й розуміння та визнання спричиненої шкоди. Потужним інструментом у відновному правосудді виступає медіація між жерт- вою та порушником, яка проводиться, як правило, у формі діалогу між ними , за участю нейтрального посеред- ника-медіатора. Незважаючи на успішний досвід застосування відновного правосуддя в багатьох країнах світу, в нашій країні дана практика і досі не набула значного поширення. Саме дана обставина викликає науковий ін- терес автора у дослідженні сучасних тенденцій розвитку відновного правосуддя із застосування інструментів медіації, з’ясування подальших шляхів популяризації і розвитку даних суспільно-правових інститутів.