Правовий статус свідка у господарському процесі: теоретико-правовий аналіз

Abstract

Стаття присвячена комплексному аналізу правового статусу свідка у господарському процесі як одного з учасників судового розгляду, що виконує допоміжну функцію у доказуванні. У роботі досліджено сутність поняття «свідок», окреслено його місце серед інших учасників процесуальних правовідносин та з’ясовано специфіку його ролі у господарському судочинстві. Враховуючи, що господарські спори здебільшого базуються на письмових, електронних та фінансово-бухгалтерських доказах, інститут свідка не є провідним у цій категорії справ. Проте його значення не можна применшувати, оскільки саме свідчення можуть слугувати важливим додатковим джерелом інформації для з’ясування обставин справи, перевірки достовірності інших доказів та формування внутрішнього переконання суду. У статті проаналізовано основні права та обов’язки свідка, передбачені чинним Господарським процесуальним кодексом України. До них віднесено право відмовитися від надання показань у випадках, визначених законом, право на безпечні умови перебування в суді, а також обов’язок надати правдиві свідчення та з’явитися за викликом суду. Окрема увага приділена гарантіям недопустимості примушування до дачі неправдивих свідчень та відповідальності за порушення процесуальних обов’язків. Розглянуто питання процесуальної дієздатності свідка, зокрема вікові та психофізичні критерії, а також обмеження щодо осіб, які не можуть бути допитані як свідки (судді, захисники, адвокати, священнослужителі тощо). Автори підкреслюють, що особливістю господарського процесу є відносно обмежене застосування інституту свідків у порівнянні з цивільним чи кримінальним процесом, однак у випадках виникнення потреби їхня участь стає ключовою для встановлення об’єктивної істини.