Нормативно-правове забезпечення реституції в Україні: сучасний стан та перспективи

Abstract

Стаття присвячена комплексному аналізу реституції як однієї з форм відшкодування збитків та способу відновлення порушених майнових прав у правовій системі України в умовах агресії російської федерації проти України та її регулюванню на національному й міжнародному рівнях. Розглядається багаторівнева природа реституції: від традиційної двосторонньої реституції у цивільному праві, що передбачає повернення майна за недійсним правочином, до міжнародно-правового підходу, який включає відновлення стану речей до міжнародно-протиправного діяння, а також відшкодування матеріальних збитків. Особлива увага приділена законодавчим новелам України, зокрема Закону України №2923-IX від 23 лютого 2023 року «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України», який регламентує механізми компенсації за пошкоджене або знищене внаслідок бойових дій нерухоме майно, а також постановам Кабінету Міністрів, що деталізують порядок виплат у межах програми «єВідновлення». У статті проаналізовано процедуру фіксації збитків, оцінку майна комісіями, роль Реєстру пошкодженого та знищеного майна та особливості компенсаційних механізмів, включно з житловими сертифікатами та грошовими виплатами для відбудови. Автором проаналізовано Законопроєкт №11161, що спрощує процедури компенсації для власників нерухомості на окупованих територіях і в зонах бойових дій, що свідчить про динамічний розвиток національного законодавства в напрямку захисту прав потерпілих. Окремо висвітлюється нормативне забезпечення поновлення строків для перегляду судових рішень на підставі рішень ЄСПЛ, що посилює ефективність національних механізмів реституції. Визнається, що відсутність єдиного комплексного закону про реституцію в Україні ускладнює практичне застосування норм, що особливо актуально в умовах масштабної війни. У статті наголошується на необхідності кодифікації, гармонізації та вдосконалення реституційної політики відповідно до міжнародних стандартів та викликів перехідного правосуддя.