Особливості переживання суб’єктивного благополуччя українських жінок-переселенок та жінок з інших країн

Abstract

У статті розглянуто актуальну проблему суб’єктивного благополуччя жінок, які проживають у різних соціокультурних і політичних умовах, зокрема українок, що пережили вимушене переселення внаслідок повномасштабної війни, та жінок з інших країн, які перебувають поза контекстом воєнних дій. Актуальність дослідження зумовлена тривалим впливом воєнних загроз, високим рівнем невизначеності, зміною соціального статусу та необхідністю адаптації до нового середовища, що істотно позначається на психологічному стані та якості життя жінок. Водночас залишається недостатньо вивченим питання того, як поєднання резильєнтності та копінг-стратегій визначає рівень їхнього суб’єктивного благополуччя в умовах війни та міграції. Метою дослідження є порівняльний аналіз суб’єктивного благополуччя українок та жінок з інших країн, що проживають у Німеччині, а також визначення ролі резильєнтності та копінг-стратегій у формуванні цього феномену. Методологія дослідження включала використання валідних психодіагностичних інструментів: шкали позитивного ментального здоров’я (PMH-scale), модифікованої шкали суб’єктивного благополуччя (BBC-SWB), шкали резильєнтності CD-RISC-10 та опитувальника Brief COPE. Статистичний аналіз передбачав застосування описових показників, порівняльних аналізів між групами та визначення зв’язків між ключовими конструктами. Отримані результати засвідчили наявність значущих міжгрупових відмінностей: українські жінки демонструють нижчі показники суб’єктивного благополуччя та позитивного психічного здоров’я порівняно з жінками з інших країн. Показники резильєнтності виявилися вагомим предиктором благополуччя для обох груп, проте їхній вплив був більш вираженим серед українок. Крім того, серед українських жінок частіше фіксувалися емоційно-орієнтовані та уникаючі копінг-стратегії, тоді як представниці інших держав частіше використовували проблемно-орієнтований копінг. Перспективи подальших досліджень полягають у розширенні вибірки, включенні інших соціально вразливих груп, а також у вивченні динаміки благополуччя в умовах тривалого перебування за кордоном або повернення до України.