Актуальні питання правового регулювання медіації в Україні

Abstract

Стаття присвячена комплексному аналізу актуальних питань правового регулювання медіації в Україні як інституту альтернативного вирішення спорів у контексті трансформаційних змін національної правової системи та її євроінтеграційної орієнтації. Констатується, що прийняття Закону України «Про медіацію» у 2021 році стало принципово важливим етапом формування сучасної нормативної бази, яка загалом відповідає європейським стандартам та міжнародним практикам мирного врегулювання конфліктів. Звертається увага на те, що законодавче закріплення медіації створило необхідні правові передумови для її інтеграції у цивільний, сімейний та господарський процеси, однак реальна практика застосування цього інституту залишається фрагментарною та обмеженою. Акцентується, що ключовими стримувальними чинниками є недостатній рівень правової культури та правосвідомості учасників спорів, відсутність системної й стандартизованої підготовки медіаторів, а також слабка інституційна підтримка з боку держави та професійної спільноти. Наголошується, що подальша гармонізація українського законодавства з положеннями Директиви ЄС 2008/52/EC та Модельного закону ЮНСІТРАЛ є необхідною умовою забезпечення ефективності, передбачуваності та суспільної довіри до медіаційних процедур. Разом із тим підкреслюється особливе значення етичних і професійних стандартів діяльності медіатора, які формують довіру сторін до процедури та гарантують дотримання принципів справедливості, конфіденційності, добровільності й неупередженості. Розкрито роль наукових праць українських дослідників, зокрема Горєлової В. Ю., у концептуалізації та систематизації етичних засад медіації, а також визначено їх значення для формування сталої професійної культури цієї діяльності. З’ясовано, що розвиток онлайн-медіації потребує додаткового правового, організаційного й технологічного забезпечення, особливо в умовах цифровізації правової системи та зростання дистанційних форм взаємодії. Обґрунтовується висновок, що медіація має стратегічне значення для формування нової правової культури, заснованої на діалозі, партнерстві та відповідальності, а її подальший розвиток здатний не лише зменшити навантаження на судову систему, але й сприяти утвердженню європейських цінностей у сфері врегулювання конфліктів.