"Суб'єктивне" та "об'єктивне" як методологічна проблема

Abstract

На сьогодні багато понять із словників академічної психології увійшли у мову повсякденного спілкування. Мабуть, найбільш поширеними є поняття «суб’єктивне» та «об’єктивне». У багатьох підручниках психології «об’єктивне» розуміється як те, що належить самому об’єкту, те, що не залежить від суб’єкта. Об’єктивне протиставляється суб’єктивно-особистісному. Експериментальні дослідження в галузі квантової фізики поставили під сумнів поділ світу на безсторонню «об’єктивну реальність» та її «суб’єктивне» (не безстороннє, упереджене) відображення, що спровокувало кризу у цій галузі знань і методології науки загалом. Основними методологічними проблемами психології є питання про місце психічного в природі; про співвідношення психічних і матеріальних явищ, про можливості людського пізнання – питання, які виникли також у надрах квантової фізики і були зумовлені внутрішньою логікою її розвитку. Екскурс у квантову фізику знадобився, по-перше, для глибокого розуміння того, що реальність дана нам у наших відчуттях, сприйняттях, уявленнях та розумових конструктах (це засвідчив так званий «експеримент з двома щілинами» та його інтерпретації) і ми нічого не можемо сказати про реальність, якою вона є «сама по собі»; по-друге, усвідомлення того, що засади, на яких побудоване наше пізнання, відрізняються від тих, які є у квантовій фізиці. Наразі існує дихотомія між матеріальною (фізичною) та концептуальною реальністю. Так, принцип локальності, який сповідує звичайна свідомість і згідно з яким конкретні об’єкти займають конкретне місце в часі та просторі, суперечить принципу нелокальності, згідно з яким ізольовані системи взагалі не існують і кожна частка Всесвіту перебуває в «миттєвому» зв’язку з усіма іншими частками. Світ створено з однієї і тієї ж квантової субстанції і неможливо сказати, що одне є причиною іншого. (Це твердження передбачає, зокрема, доосмислення «принципу детермінізму», який вимагає встановлення однозначних причинно-наслідкових зв’язків). Реальність, в якій ми живемо, не є квантовою, наша мова та стереотипи мислення не відповідають природі тих феноменів, які описує квантова фізика. Йдеться про глибинні властивості матерії. Особисто у мене склалося враження, що чим глибше поринаєш у світ атомний і субатомний, тим більше розпливаються обриси звичного нам конкретного, матеріального світу, і тим тоншою стає грань між світом фізичним та концептуальним, між матеріальним та духовним. Метою даної статті є визначення понять «об’єктивне» і «суб’єктивне» на основі аналізу досягнень у квантовій фізиці в контексті психології.