Конвергенція: права людини, етика турботи та переосмислення професійної ідентичності медіатора

Abstract

У статті проаналізовано кризу професійної ідентичності медіатора, що постала внаслідок соціальних трансформацій, посилення структурної нерівності та зростання кількості конфліктів із виразним етичним навантаженням. Підкреслено, що традиційне уявлення про медіацію як нейтральну та «ціннісно вільну» процедуру призвело до етичного дефіциту: формальна рівність сторін підмінює реальну справедливість, а неупередженість – моральну позицію. У таких умовах медіатор ризикує стати інструментом легітимації нерівності під виглядом добровільного компромісу. Метою дослідження є здійснення ціннісного повороту в теорії та практиці медіації, а саме переходу від процедурного до етично орієнтованого підходу. Запропоновано нову нормативно-етичну рамку, в якій мир трактується не лише як відсутність конфлікту, а як наявність гідності, довіри та субстантивної справедливості. Методологічну основу становить синтез Етики Турботи (емпатія, відповідальність, чутливість) і концепції Прав Людини (універсальність, моральна сталість). Цей підхід формує «Моральну Архітектоніку Медіації», де медіатор виступає як етичний навігатор, здатний виявляти приховану асиметрію та захищати гідність сторін. Розкрито концепцію «Медіаційної Справедливості», що охоплює три рівні: процедурний (рівність участі), відновний (усунення шкоди, відновлення стосунків) і субстантивний (змістова справедливість угоди відповідно до прав людини). На цій основі розроблено етичні індикатори та практичні протоколи, зокрема Протокол Відмови від Сприяння це інструмент визначення моральних меж участі медіатора у випадках порушення недискусійних прав (безпека, захист від насильства, гідність). Доведено, що справжня автономія сторін можлива лише за умови гарантування їхньої гідності та моральної безпеки. Професійна ідентичність медіатора XXI століття має ґрунтуватися не лише на нейтральності, а насамперед на відповідальності – активній позиції на захист справедливості. Запропонована модель має як теоретичну, так і практичну цінність: вона формує підґрунтя для підготовки нового типу фахівців – «етичних навігаторів», здатних поєднувати професійну компетентність із моральною чутливістю. Це відкриває перспективу розвитку медіації як простору етичного діалогу, що утверджує гідність кожної людини.