Справедливість і право: витоки та становлення юридичної відповідальності

Abstract

У статті здійснено дослідження еволюції інституту юридичної відповідальності як фундаментальної категорії сучасної системи права в історико-правовому аспекті. Проаналізовано розвиток уявлень про юридичну відповідальність від давніх цивілізацій; висвітлено трансформацію її філософських, моральних, релігійних та правових засад. Особлива увага приділяється античним мислителям (Демокріт, Софокл, Сократ, Платон, Арістотель), які розглядали відповідальність як внутрішню якість особи, її свідомий вибір та взаємодію індивіда і суспільства, закладаючи морально-правові критерії оцінки поведінки людини. Досліджено формування римської юриспруденції, виділення права як автономної науки, а також підхід до юридичної відповідальності на основі раціоналізму та принципів справедливості. Проаналізовано вплив християнської теології у Середньовіччі, коли поняття відповідальності формувалося через релігійні норми й моральні обмеження, а також Реформації та гуманістичних ідей Відродження, що сприяли відновленню концепції індивідуальної свободи дій та персональної відповідальності перед законом і суспільством. Особливу увагу приділено розвитку юридичної думки в епоху Нового часу та Просвітництва, внеску таких мислителів, як Т. Гоббс, Дж. Локк, Г. Гроцій, Ч. Беккаріа, Ж.-Ж. Руссо, у формування принципів доцільності, співрозмірності, законності та гуманізму в юридичній відповідальності. Розглянуто становлення посткласичного правознавства та позитивістської доктрини в працях І. Бентама, Г. Кельзена та Дж. Мілля, які визначили юридичну відповідальність як обов’язкову реакцію на порушення правових норм, пов’язану зі свободою вибору поведінки особи та пропорційністю покарання. У статті простежено формування принципів юридичної відповідальності у зв’язку з розвитком теорії держави і права, а саме взаємозв’язок свободи дій особи та правових обмежень, дієвості правосуддя у визначенні меж відповідальності, співвідношення моральних та правових критеріїв, а також історичну трансформацію підходів до інституту відповідальності від морально-релігійного до правового розуміння. Підкреслюється, що юридична відповідальність є ключовим механізмом забезпечення верховенства закону та стабільного функціонування правової системи, що об’єднує всі сфери суспільних відносин.