Історико-правові аспекти становлення права на доступ до суду

Abstract

У статті здійснюється аналіз історико-правових аспектів становлення права на доступ до суду. Визначено, що право на доступ до суду, що формувалося та закріплювалося в нормативно-правових актах протягом тисячоліть, і яке зазнало своєрідної трансформації, було наслідком діяльності держави та її органів у сфері судочинства та правосуддя. З’ясовано, що історико-правові аспекти становлення права на доступ до суду дозволяють виявити характерні особливості такого права, в межах певних історичних періодів, що співпадають з формуванням як перших державних утворень, так і подальшим утворенням сучасної геополітичної карти Світу. Сформульовано періодизаційну модель становлення права на доступ до суду, яку варто розглядати у межах трьох наступних один за одним періодів. Зокрема, перший період - період Стародавніх державних утворень, де право на доступ до суду характеризувалося відносною (умовною) доступністю населення до суду, а судові спори вирішувалися особисто монархами, або подібними особами залежно від форми державного управління. Другий період - період Середніх віків, що характеризується відокремленням судової влади від інших державних інституцій, але реалізація права на доступ до суду здійснюється без державних механізмів підтримки. Третій період - Новітній період, що характеризується усвідомленням права на доступ до суду, як важливого права, що має обов’язково забезпечуватися в демократичній, правовій державі відповідними механізмами з його реалізації та підтримки. Запропоновано юридичне визначення поняття права на доступ до суду, яким є конституційна, фізична, економічна та безперешкодна можливість особи звернутися до суду у випадку можливого порушення свого законного права чи юридичного інтересу, взяти участь у процесі розгляду своєї справи в суді, а також отримати рішення у процесі розгляду спору та оскаржити його у випадку незгоди з позицією суду.