Динамічні процеси як трансформація особистості педагога на шляху до «невигорання»

Abstract

У статті представлено коло бачення проблеми професійного вигорання як наслідку некоректних рефлексій з боку педагога. Проаналізовано різноманітні підходи з проблематики та визначення основ існуючих концепцій. Сформульовано алгоритм рефлексії у вигляді пошуку педагогом шляхів до самотрансформації як динамічних процесів під час аналізу ним своїх поведінкових реакцій, певних очікувань від навчального процесу та вимог. Мається на увазі структурно-інтегральна методологія в підходах вирішення проблемних ситуацій педагогом для можливості здійснення самотрансформації Я-сфери та усунення когнітивної, афективної та конативної некомпетентностей. Йдеться про використання дискусійних методів, які направлені на уточнення оновленої в своїй циклічності дискусії з визначенням певного імпульсу, що здатний зрушити ситуативний розвиток з точки невизначеності та сфокусувати його у нове гіпотетичне (дослідницьке) русло. Таким чином, завдяки вищевказаним методам долається криза індивідуальних та професійних суперечливостей особистості за відсутністю здатностей до конструктивізму та за умови пошуку оптимальних психологічних умов для набуття нею певних навичок з розвитку необхідних здібностей. Акцентується на необхідності створення еко-парадигми як оптимального, «найкращого з кращих» результатів самоактуалізації особистості вчителя у відповідності до існуючих змін, що становить надійну гарантію проти професійного вигорання. Стійкість еко-парадигми з урахуванням впливу соціальних факторів виявляється у: 1) сформованості здатності особистості до правильного само-менеджменту; 2) сформованості здатності особистості до правильних висновків як інструментарію вчителя в протистоянні СПВ; 3) актуалізації та активації ресурсів на самозбереження особистості в її направленості на самореалізацію та самоідентичність. Динамічність процесів самотрансформації педагога має на увазі необхідність створення політики змін як «нової психології антивигорання».