Правничий вісник Університету "КРОК"
Постійне посилання на розділhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/2330
ISSN 2312-7686 (print)
ISSN 2707-9155 (online)
Періодичність: 4 випуски на рік.
Статус: журнал є фаховим із юридичних та психологічних наук (Наказ МОН України № 1328 від 21 грудня 2015 року), індексується міжнародними наукометричними базами Index Copernicus та Google Scholar, включений до бази даних Ulrich’s Periodicals Directory (США).
Правничий вісник Університету "КРОК" є міжнародним рецензованим науковим фаховим журналом, метою якого є публікація результатів фундаментальних і прикладних досліджень з юриспруденції і психології.
Завданнями Правничого вісника Університету «КРОК» є сприяння розвитку вітчизняної та міжнародної науки, розширення науково-дослідницького співробітництва в Україні та в усьому світі, глобальне поширення результатів наукових студій, оприлюднення актуальних наукових результатів, підтримка молодих вчених (докторантів, аспірантів, магістрантів, здобувачів наукових ступенів і вчених звань, тощо), координація фундаментальних і прикладних юридичних та психологічних досліджень, зростання внеску вчених в суспільному житті та політичних реформах, застосування наукових знань заради людського прогресу.
Публікації в журналі адресовані професійній аудиторії, науковцям, викладачам та практикам і охоплюють широке коло тематичних напрямків.
Переглянути
944 результатів
Результати пошуку
Документ Міжнародний тероризм, його прояви у веденні гібридної війни як нова загроза безпеці сучасного світу(Університет «КРОК», 2020) Француз, А.Й.; Разумей, І.В.; Француз, Анатолій ЙосиповичУ статті проаналізовано явище міжнародного тероризму, зокрема його прояви в Україні та на території Операції Об’єднаних Сил на сході України. Досліджено сучасний стан вивчення теми і міжнародного співробітництва в подоланні тероризму, а також особлива увага приділена проявам міжнародного тероризму у веденні «гібрид ної війни» проти України. Визначено роль міжнародних організацій, таких як Організація Об’єднаних Націй (ООН) та Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Проаналізовано та співставлено думки деяких науковців, які працюють над дослідженням міжнародного тероризму та «гібридної війни». Наведено приклад ставлення науковців до кваліфікації конфлікту в окремих районах Донецької та Луганської областей саме як «гі бридної війни» Російської Федерації з Україною. Окреслено загальний стан міжнародної співпраці станом на сьогодні у сфері боротьби та протидії міжнародному тероризму. Розглянуто діяльність терористичних угруповань у ході ведення «гібридної війни». Про аналізовано поняття «гібридної війни» та наведено думки науковців щодо цього питання. Міжнародний тероризм, як складне небезпечне явище, перебуває у постійному розвитку, це особливо стосується його мотивації, механізму підтримки, на чому зроблено наго лос. Еволюція його методів, вибір цілей кидає виклик суспільству, в зв’язку з чим значно ускладнюється ефективність протидії міжнародному тероризму. Глобальність загрози потребує глобальних адекватних об’єднаних дій. Адекватність дій повинна окреслювати як джерела тероризму, так і причини його зародження. Відповідно, повинні бути реальні й ефективні механізми запобігання цим злочинам. У цьому ключі й лежить основа статті. Вказано на головний рушій діяльності міжнародного тероризму та наведені висновки зі шляхами подолання міжнародного тероризму. Звернено увагу на посилення участі України в міжнародних антитерористичних навчаннях, цільових тренінгах, форумах та наукових співпрацях стосовно врегулювання проблеми на сході України через подолання міжнарод ного тероризму як одного з інструментів ведення «гібридної війни»Документ Проблеми законотворчого процесу в Україні, удосконалення та підвищення правової культури учасників законотворчого процесу в Україні(Університет «КРОК», 2020) Скоморовський, В.Б.; Якименко, С.О.; Скоморовський, Віталій БогдановичУ статті висвітлено та надано характеристику низки проблемних питань, які існують у законотворчому процесі України, розглянуто негативні явища, що виника ють під час законотворчого процесу в нашій державі, розглянуто шляхи вдосконалення національного законодавства та підвищення правової культури учасників законотворчого процесу, правові норми, які регулюють процес адаптації чинного національного законодав ства до стандартів законодавства Європейського Союзу і країн Північно-Атлантичного договору. У статті охарактеризовано такий термін, як «якість» та аналізуються під ходи до покращення «якості» закону, проаналізовано супутні проблеми, що впливають на вказане явище, а також висвітлено проблеми, які виникають під час створення закону, прийняття та впровадження його у сучасне життя держави з метою регулювання від носин різних прошарків суспільства. Розглянуто вплив законодавчого процесу і вказано на актуальність такої проблеми, як створення ефективної системи національного законодав ства, що має свій вплив на демократичні, соціальні, економічні, політичні процеси в нашій державі. В юриспруденції науковому дослідженню законотворчості та близьких до нього понять, таких як: правотворчість, нормотворчість, законодавча діяльність – присвяче но чимало наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних учених. Дослідженню питань законотворчого процесу та проблем, пов’язаних з ним, присвятили свої роботи багато сучасних учених, серед них: Копиленко О.Л., Богачова О.В., Шаповал В.М., Мельник М.І., Авер’янов В.Б., Нижник Н.Р. й інші. Також у статті проаналізовано новітні законодавчі акти, прийняті Верховною Радою України, що є показником демократичних перетворень у нашій країні й наближає її до міжнародних стандартів, які прийняті з метою подолання таких негативних явищ, як “політична корупція”, “кнопкодавство”, “прогули” депутатів. Також, у статті проаналізовано проблеми, що стосуються правової культури, основною з яких є правова освіта як учасників законотворчого процесу, так суспільства загалом, шля хи їх вирішення та подолання явищ, які негативно впливають на процес законотворення в УкраїніДокумент Світові тенденції внутрішнього переміщення та міжнародний досвід вирішення проблем(Університет «КРОК», 2020) Француз, А.Й.; Гольцева, А.Ю.; Француз, Анатолій ЙосиповичУ статті подано та проаналізовано науковий підхід до визначення понять «міграція», «міграційний процес», «внутрішнє переміщення», визначено ієрархію цих по нять. Проаналізовано ситуацію з внутрішнім переміщенням у світовому масштабі в меж ах останніх років. Досліджено причини, статистичні дані міграційних процесів, а також виявлено країни з найскладнішим станом вирішення проблем внутрішнього переміщення. Визначено основні тенденції щодо збільшення кількості біженців і внутрішньо перемі щених осіб у світі та частка дітей, жінок і чоловіків від основної кількості. Зазначено країни, в яких основним фактором переміщення стали збройні конфлікти та нестабільна політична ситуація, а в яких – природні чи техногенні катастрофи. Проаналізовано роль Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців (УВКБ ООН) у взаємодії з урядами держав і допомозі в розробці національних стратегій запобі гання та подолання внутрішніх переміщень. Досліджено координаційну й оперативну роль у наданні захисту переміщеним особам УВКБ ООН. Розглянуто принципи, що викладені в робочому документі – Стратегічному керівництві УВКБ ООН 2017-2021. Проаналізовано дослідження Центру моніторингу внутрішніх переміщень (IDMC). Звернено увагу на до повідь Уповноваженого з прав людини з зазначенням обов’язку Європи перед внутрішньо переміщеними особами. Досліджено Рекомендацію Комітету міністрів Ради Європи шес ти державам-членам щодо внутрішньо переміщених осіб, а також звіт Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) про гуманітарні потреби та права внутрішньо переміщених осіб у Європі. Проаналізовано політику європейських урядів щодо внутрішнього перемі щення. Приділено увагу недолікам й існуючим проблемам у ході запобігання та подолання внутрішнього переміщення. Визначено найбільш ефективним упровадження Рамкової про грами про довготривалі рішення для внутрішньо переміщених осіб. Виявлено перешкоди, що уповільнюють процес реінтеграції. Наведено приклад вдалих реінтеграційних заходів у міжнародному досвіді. Визначено шляхи вдосконалення дій українського уряду задля до держання прав внутрішньо переміщених осібДокумент Кодифікація цивільного законодавства(Університет «КРОК», 2020) Шишка, Р.Б.У статті викладено авторське ставлення до кодифікації цивільного зако нодавства України під концептом рекодифікації як чергового етапу подальшого його вдо сконалення. Проведено ідею про розширення сфери його впливу за рахунок встановлення, регулювання приватних відносин та охорони і захисту суб’єктивних прав й охоронюваних інтересів. Така позиція більш точно відображає значення ЦК та його роль як основного акту цивільного законодавства. Автор звернув увагу на чинники рекодифікації інститутів цивільного права в Україні з огляду на набутий досвід попередніх кодифікацій і їх недолі ки. На його погляд, наразі фахівцями випущено вимогу економії засобів та зусиль на коди фікацію, можливість об’єднання зусиль у створенні кодифікованого акта більш високого рівня, технічні аспекти побудови ЦК й уникнення сталого архаїчного підходу з присвоєння статтям тільки цифрового зазначення, оцінки штучного протистояння між напрямами приватного права. Відстоюється ідея консолідації зусиль цивілістичної спільноти над створенням кодифікованого акта більш високого рівня та щодо його можливої структу ри. Висловлене ставлення до повноти регулювання приватних відносин у такому акті, яке б було достатнім і не потребувало прийняття додаткових актів, надавало простір для пріоритету права над законом, не загрожувало йому перетворитися у відсильний акт і домінування спеціального позитивного визначення над правом особи та свободою вступу в приватні відносини. Запропоновано принципово нову систему нумерації статей на основі сполучення буквених зазначень за назвою інституту права та цифри, що забезпечує у по дальшому можливість безперешкодного внесення змін і доповнень у ЦКДокумент Медіаправо в Угорщині на сучасному етапі(Університет «КРОК», 2020) Ткач, Д.І.; Ткач, Дмитро ІвановичУ статті аналізуються становлення та подальший розвиток медіаправа в Угорщині після зміни політичної системи в країні. Зазначається, що після зміни режиму, яка відбулася в Угорщині у 1990 році, у країні діяв Закон про пресу, що був прийнятий у 1986 році. Державні збори країни внесли до нього поправки в січні 1990 року, однак вони стосувалися лише письмової преси та не торкалися електронних ЗМІ. Зазначається, що у подальшому уряд Й. Анталла робив неодноразові спроби внести у Державні збори проєкт Закону про ЗМІ, але кожного разу ці зусилля провалювалися через рішучий спротив опо зиції. Вказано, що у 1996 році таки був прийнятий Закон про засоби масової інформації, яким було трансформовано інституційну систему в функціонуванні радіо і телебачення в Угорщині. Найважливішим елементом Закону є те, що була впроваджена базова струк тура діяльності ЗМІ, нею було започатковано, поряд із державними, комерційні радіо та телебачення. Таким чином, з позиції професійних, юридичних і фінансових принципів, про грами суспільного мовлення, як постачальника загальнодоступних послуг, можуть бути у приватній власності. У той же час засоби масової інформації, які знаходяться в держав ній власності – Угорське радіо і телебачення, Дунайське телебачення, – не могли мати комерційні канали. Прийнятий у 1996 році Закон проіснував 14 років. За цей час в Угорщині змінилося кілька урядів, які робили спроби його модифікувати. Але Закон про ЗМІ був так розроблений, що витримав усі спроби його змінити. Найголовніші питання, закладені в ньому, не можна було змінити тільки двома третинами голосів депутатів Державних збо рів. 18 квітня 2011 року Державні збори Угорщини прийняли нову Конституцію — Осно вний Закон країни, яка набрала чинності 1 січня 2012 року. В цьому документі спеціальним параграфом 61 було визначено основоположні принципи діяльності ЗМІ. 22 липня 2010 року Державні збори прийняли Закон, що регулює засоби масової інформації та комунікації, згідно з яким Національне радіо та телебачення та Національний орган зв’язку були пе ретворені у Національне відомство засобів масової інформації та комунікацій (НВЗМІК). НВЗМІК є автономним органом державного управління, що бере участь у керуванні сферою комунікацій і здійсненні державної політики у цій царині. 2 листопада 2010 року був при йнятий парламентом Закон про свободу преси та захист медіаконтенту, який отри мав назву медіаконституція та замінив Закон про пресу, що діяв з 1986 року. Він визна чив, що означає медіаслужба, як здійснюється відстеження та пошук медіасервісів, як діє лінійний аудіальний медіасервіс, що таке медіаконтент та контент-провайдер. Це законодавство поширилося на весь медіаконтент, у тому числі й на Інтернет.Документ Рейдерське захоплення як спосіб привласнення майна(Університет «КРОК», 2020) Олійник, О.Б.; Вашеняк, В.О.З виникненням права власності одразу і виникли злочини проти власності. Сьогоднішній стан рейдерства й здатність держави протистояти йому викликають серйозну занепокоєність, адже рейдерство не тільки сповільнює темпи економічних пере творень, спотворюючи багато нововведень, але й створює серйозні загрози економічній безпеці держави. Більше того, рейдерство в Україні стало бізнес-проєктом. Невідчужу ване право власності є економічною основою існування будь-якого суспільства, саме воно вважається однією з найважливіших гарантій реалізації невід’ємних конституційних прав і свобод людини. Захист об’єктів права власності залишається пріоритетним завданням кримінально-правової політики держави. Рейдерство, як явище в Україні, є результатом не лише слабкої державної влади, недосконалості законодавчої та нормативної баз. Пер шочерговою причиною рейдерства в Україні є перехід до ринкових відносин й активне здійснення оптимізації обігу нерухомості. Це – інструмент наживи і навіть міжнародної політики. У статті розглянуто особливості рейдерства в сучасній вітчизняній економі ці з позиції економічної безпеки підприємства, розкрито його зміст та негативний вплив на економічну безпеку підприємницької діяльності, сутність рейдерства, основні ознаки й причини виникнення, особливості організації рейдерських атак, зокрема основні етапи захоплення підприємства та чинники, які враховуються під час його планування. Проана лізовано питання історичного розвитку, всебічного дослідження, визначення рейдерства за законодавством України. Охарактеризовано типові схеми та технології, що викорис товуються рейдерами. Досліджено тлумачення рейдерства науковцями. Проаналізовано чинне законодавство й участь органів державної влади у здійсненні рейдерських захоплень. Окреслено основні заходи протидії рейдерству в Україні. Для того щоб захистити своє майно, необхідно правильно визначити правову природу рейдерства, регулярно здійснюва ти моніторинг активів, забезпечити необхідну охорону нерухомого майна, здійснювати ефективне корпоративне управління. Задля того щоб уникнути збільшення показників рей дерських атак, було б корисно, якби в такі ситуації втручалися комісії при Міністерстві юстиції, поліція, прокуратура та інші органи, але, вочевидь, зазначені відомства мають більш важливі завдання, ніж реалізація і вдосконалення механізму захисту власності. Ор гани державної влади постійно намагаються задекларувати фейкову перемогу над рейдер ством шляхом наведення ладу в роботі державних реєстрів замість удосконалення меха нізму захисту власності.Документ Правовий статус дитини як суб’єкта аліментних зобов’язань(Університет «КРОК», 2020) Гіжевський, В.К.; Кучерук, М.В.; Заремба, В.А.У дослідженні розкрито особливості суб’єктів аліментного зобов’язання. Проаналізовано міжнародні акти, дослідження вітчизняних науковців щодо правового статусу дитини в аліментному зобов’язанні. Досліджено проблему встановлення похо дження дитини як суб’єкта аліментних правовідносин і як власника аліментів. Визначе но, що дитина потребує захисту не з моменту народження, а з моменту зачаття. Від так, утримання зачатої дитини знайшло відображення в законодавстві фрагментарно. Встановлено, що новели законодавства призвели до появи в сімейних правовідносинах двох окремих суб’єктів: «власника аліментів» та «отримувача аліментів». Однак, поки що не існує деталізованого розподілу прав і обов’язків у кожного з цих суб’єктів, сфери їх правосуб’єктності чітко не окреслені, що вже призводить до зловживань правом зі сто рони «отримувача аліментів», а в майбутньому може призвести до зловживань правом «власника аліментів». Вирішення цього питання можливе лише шляхом внесення змін до чинного законодавства. Також досліджено питання припинення права на аліменти шля хом укладання договору між платником аліментів та їх отримувачем у зв’язку з пере дачею нерухомого майна. З визнанням дитини власником аліментів виникають питання щодо дійсності такого правочину. Припинення права особи шляхом укладення договору, в якому ця особа не є стороною, призведе на практиці до масового визнання подібних до говорів нікчемними, що, в свою чергу, призведе до відновлення обов’язку утримувати ди тину. Визначено особливі ознаки суб’єкта правопорушення за невиконання аліментного зобов’язання. Доведено необхідність комплексного дослідження взаємодії суб’єктів у алі ментному зобов’язанніДокумент Щодо проблем правового регулювання виконання трудової функції працівником поза приміщенням роботодавця(Університет «КРОК», 2020) Самань, В.В.; Самань, Вікторія ВіталіївнаСтаттю присвячено дослідженню необхідності належного правового регу лювання нетипових трудових відносин, які передбачають особливу організацію праці. Ви явлено недостатність окремих положень чинного законодавства для врахування особли востей праці надомників та дистанційних працівників. Зазначено своєчасність законодав чих змін щодо можливостей виконання трудової функції працівником поза приміщенням роботодавця, оскільки відставання правового регулювання може спричинити проблеми у правозастосуванні. У світлі швидкості розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, що спрощує можливість роботи в будь-якому місці, доведено необхідність зміни підходу до критеріїв встановлення наявності трудових правовідносин, а також змісту організацій них ознак трудового договору. Для атипових форм зайнятості характерна самостійність особи, яка залучається до робіт, а також орієнтація на результат, що сприяє зміні кри теріїв відмежування традиційних трудових відносин від суміжних (цивільних, адміністра тивних тощо). Розглянуто питання міжнародно-правового регулювання надомної праці, телероботи, мобільної роботи на основі інформаційно-телекомунікаційних технологій. Проведено порівняльний аналіз визначення надомної праці, що міститься в актах Міжна родної організації праці, та дистанційної (надомної) роботи як форми організації праці у чинному Кодексі законів про працю України. Обгрунтовано, що конститутивними крите ріями визнання роботи телероботою є використання інформаційних технологій, а також можливість виконання такої роботи у приміщеннях роботодавця, але вона здійснюється за межами цих приміщень на постійній основі. Визначено підстави розмежування теле роботи та мобільної роботи на основі інформаційно-телекомунікаційних технологій. На основі проведеного дослідження норм міжнародних правових стандартів у сфері праці, законодавства Європейського Союзу, практики зарубіжних країн, теоретичних напрацю вань розглянуто питання співвідношення дистанційної і надомної роботи. Аргументова но неможливість ототожнення дистанційної та надомної роботи. Розмежування дис танційної і надомної роботи доцільно проводити за змістом, способом виконання, місцем виконання. Встановлено, що виконання трудової функції працівником поза приміщенням роботодавця є підставою для диференціації трудового законодавства, яке потребує осо бливого правового регулювання.Документ Роль держави в регулюванні корпоративних відносин в Україні(Університет «КРОК», 2020) Олійник, О.Б.; Задніпровський, М.С.У статті проаналізовано роль держави в регулюванні корпоративного сек тору в Україні. Досліджено сучасний стан державного регулювання корпоративних від носин та на основі отриманих даних запропоновано напрями його вдосконалення. Про аналізовано, який переважно тип управління ринкових відносин у країнах з ринковою еко номікою. Висвітлено актуальні проблеми розвитку корпоративних відносин в Україні. До сліджено, в яких випадках відбувається регулювання корпоративного сектору державою. Автор статті порівнює способи здійснення контролю корпоративних відносин державою в Україні та в інших економічно розвиненіших країнах. Висвітлено характерні риси госпо дарських товариств та досліджено механізм управління корпораціями в Україні. Автор статті висвітлює недоліки механізму державного управління корпоративного сектору в Україні. Досліджено особливості здійснення державного контролю в акціонерних товариствах. Визначено сутність корпоративних прав в Україні. Дається визначення поняття “державного регулювання діяльності акціонерних товариств в Україні”. Авторами статті висвітлено причини негативного впливу на можливості забезпечення регулюючого впливу держави на функціонування і розвиток ринку корпоративного контролю в Україні. Виявлено негативні наслідки невідпрацьованості механізмів стимулювання й контролю за діяльністю відповідальних представників від імені держави за контроль корпоративних відносин в Україні. Авторами статті розглянуто перспективи вдосконалення здійснення державного контролю корпоративних відносин в Україні. Визначено права представників держави в регулюванні корпоративного сектору в Україні. Розглянуто стан та напрями розвитку державного контролю в Україні, визначено необхідність державного регулюван ня діяльності акціонерних товариств, яка пов’язана зі складною структурою управління акціонерного товариства. Авторами статті запропоновано заходи покращення системи державного управління корпоративного сектору в Україні, що полягають у вдосконаленні національного законодавства.Документ Правове регулювання приватної детективної (розшукової) діяльності в Україні: стан, проблеми, перспективи(Університет «КРОК», 2020) Француз, А.Й.; Довгань, Г.А.; Француз, Анатолій ЙосиповичУ статті досліджено теоретико-правові основи становлення, ре гулювання та розвитку приватної детективної (розшукової) діяльності в Укра їні. На сьогоднішній день одним із компонентів недержавного захисту безпеки є приватна детективна (розшукова) діяльність. Наразі вона перебуває в періоді зародження. Для того щоб змінити дану ситуацію, необхідно детально вивчати інститут приватної детективної діяльності, розробляти теоретичні й практич ні організації такої діяльності, що чітко обумовлюватимуть основні правила до приватних детективів і вимоги здійснення такої діяльності для забезпечення за хисту законних прав та інтересів людини і громадянина. Приватна детективна (розшукова) діяльність в Україні є новим напрямком діяльності недержавного за хисту законних прав, свобод та інтересів суспільства й одним із видів діяльності забезпечення безпеки та захисту держави. Детективна діяльність є дуже різно плановою за своїм характером. Її зміст складає коло послуг, які можуть надава тися приватними детективами на законних підставах. У більшості країн ядро детективної діяльності становлять розшукові функції, тобто детективна діяль ність розглядається здебільшого як приватна розшукова діяльність. Детективна діяльність є передусім розшуковою діяльністю, оскільки в процесі її проведення фактичні дані про правопорушення, осіб, що їх скоїли, та зниклих безвісти. На сьогоднішній день в Україні існує складна правова ситуація з надання детективних послуг: детективні агентства у всіх областях України, але закон про приватну детективну діяльність ще й досі не прийнятий. Якщо ж дивитися на такі агент ства з юридичного погляду, то вони, як правило, зареєстровані як засоби масової інформації, які проводять розслідування в контексті збору інформації, що дозволяє проводити розслідування (журналістські) в рамках правового поля. Автори окремо з’ясували перспективи розвитку приватної детективної (розшукової) діяльності з прийняттям відповідного нормативно-правового акта, який регулюватиме таку діяльність в Україні, а також яку роль відіграє така діяльність для держави та суспільства