Аналіз наукових підходів до визначення поняття та моделей медіації як процедури вирішення конфліктів

Abstract

У роботі проаналізовано наукові підходи до визначення поняття та моделей медіації як процедури вирішення конфліктів. Визначено медіацію у вузькому та широкому значеннях. Медіацію у вузькому значенні запропоновано розуміти як структурований процес альтернативного вирішення конфліктів та спорів, за якого нейтральний посередник (медіатор) сприяє організації діалогу між сторонами з метою досягнення взаємоприйнятної угоди чи ухвалення рішень. Медіація у широкому значенні запропоновано розуміти як комплексний, структурований процес альтернативного вирішення конфліктів та спорів, що охоплює соціальні, правові та психологічні аспекти комунікації, спрямованих на вирішення конфлікту, з формуванням культури консенсусного прийняття рішень, розвитку переговорних практик та запобіганню ескалації подальших конфліктів шляхом діалогу, взаєморозуміння та добровільного пошуку оптимальних рішень за участю нейтральної третьої сторони (медіатора). Визначено, що науковці використовують поняття «модель медіації» як «стиль медіації» або «тип медіації». Розкрито, що модель визначає підхід до проведення медіації; стиль медіації визначає манеру поведінки медіатора (наприклад, директивний, нейтральний); тип медіації або вид медіації, визначає сферу застосування медіації (наприклад, сімейна медіація, бізнес-медіація). Розкрито, що основне призначення моделей медіації, як теоретичних конструкцій, полягає у формуванні орієнтирів розвитку медіативної практики. Визначено, що розмежування моделей медіації є необхідним для систематизації підходів до вирішення конфліктів та спорів. Проаналізовано основні моделі медіації, до яких віднесено: фасилітативну, оціночну, трансформаційну, наративну, гуманістичну, ресторативну. Визначено критерії розмежування моделей медіації: мета медіації, роль медіатора, ступінь втручання медіатора, вичерпна характеристика медіації, сфера використання медіації, орієнтація на майбутнє чи минуле.