Тип трудової мотивації та рівень емоційної ефективності у спілкуванні, як чинники адаптації трудових мігрантів в Україні

Abstract

У статті проаналізовано поняття адаптації, розглянуто загальні види адаптації (соціальна, психологічна, фізіологічна) та види, які виокремлюють дослідники етнічності (етнічна, культурна, лінгвокультурна, міжкультурна). Окреслено поняття трудової мотивації, її об`єктивні та суб`єктивні показники, надана соціально-психологічна характеристика трудової адаптації мігрантів. Також у статті розглянуто деякі чинники адаптації мігрантів – ті, що пов`язані з особливостями приймаючого регіону (густота населення, наявність робочих місць, загальне ставлення до мігрантів), й ті, які є характеристиками особистості – суб`єкта адаптації. У статті також описано емпіричне дослідження, проведене за допомогою таких методик: опитувальник Герчикова (Motype); методика діагностики "перешкод" (бар'єрів) у встановленні емоційних контактів В. Бойка; методика діагностики соціально – психологічної адаптації К. Роджерса та Р. Даймонда. Метою дослідження є з`ясування впливу типу трудової мотивації (інструментальний, професійний, патріотичний, господарський (хазяйський), люмпенізований), та перешкод у встановленні емоційних контактів, на адаптацію трудових мігрантів в Україні. Результати дослідження, представлені у статті, вказують на те, що у опитаних респондентів переважаючим типом трудової мотивації є інструментальний та професійний типи трудової мотивації, також більшість респондентів мають труднощі у встановлені емоційних контактів та певні бар’єри в комунікації. В кінці статті, це дає змогу зробити висновки про те, що найнижчі показники адаптації мають особи з інструментальним типом мотивації, середній рівень адаптації – респонденти з професійною трудовою мотивацією, високий рівень адаптації демонструють респонденти з переважаючим хазяйським (господарським) типом мотивації. Також встановлено, наявність проблем у встановленні емоційних контактів з оточуючими підвищує рівень дезадаптивності особи.