Теоретико-методологічні основи позиційно-функціонального підходу до кадрової стійкості підприємств критичної інфраструктури

Abstract

У статті обґрунтовано трансформацію управлінської парадигми від персоніфікованого до позиційно-функціонального підходу до управління кадровими ресурсами. Введено до наукового обігу категорію кадрової стійкості підприємства як інтегральної властивості забезпечення безперервності функціонування організаційно-економічної системи. Запропоновано категорію «критична посада» як базовий елемент кадрової стійкості, що дозволяє ідентифікувати структурні позиції, вибуття яких спричиняє непропорційні порушення виробничих і управлінських процесів та формує системні економічні ризики. Сформовано концептуальну модель кадрової стійкості підприємства, яка інтегрує функціональний, позиційний, компетентнісний та організаційний контури забезпечення безперервності діяльності й формалізує взаємозв’язок ключових елементів кадрової стійкості. Обґрунтовано принципи функціонально-економічної оцінки кадрової вразливості, що створюють методологічне підґрунтя для переходу до ризик-орієнтованого аналізу кадрових втрат та подальшої розробки формалізованих методик визначення критичних посад. Перспективами подальших досліджень є розроблення формалізованої методики ідентифікації критичних посад, побудова системи кількісного оцінювання кадрової стійкості та створення цифрових інструментів підтримки управлінських рішень у сфері мобілізаційної економіки.