Сучасний стан паливно-енергетичного комплексу України

Abstract

У статті аналізується сучасний стан паливно-енергетичного комплексу України. Основою якого є об’єднана енергетична система України (ОЕС України) – сукупність атомних, теплових, гідравлічних і гідроакумулюючих електростанцій, теплоелектроцентралі, а також електростанції з відновлювальних джерел енергії (вітряні, сонячні та інші), магістральні електричні мережі Укренерго та розподільчі електромережі (обленерго), які об’єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної та теплової енергії. Централізоване диспетчерське управління ОЕС України здійснює Укренерго. Зв’язок з енергосистемами інших країн здійснюється через міждержавні лінії електропередачі. Показано, що електрична енергія це особливий товар, який характеризується рядом специфічних характеристик, якому притаманні всі елементи ринкової економіки, куди поруч з ринком входять сфери виробництва, розподілу й споживання, на основi конкуренції між його учасниками. Встановлено, що в Україні з 1990-х року діє модель оптового ринку електроенергії за основу створення якої був взятий досвід Великобританії та Уельсу. Фундаментом цієї моделі є збереження об'єднаної електроенергетичної системи (ОЕС) країни та централізованого управління нею. Суттєвою ознакою ОЕС України є те, що вона діє в об’єднаному режимі з електроенергетичними мережами Республіки Білорусь, Молдови, Російської Федерації. Це створює низку серйозних перешкод для входження України в енергосистему континентальної Європи (ENTSO – E). Відмічається, що з 1996 р. оптовий ринок електроенергетики працює за принципом "єдиного покупця" (пулу). Основою цієї модель є те, що генеруючи компанії виробляють електроенергію і збувають її ДП "Енергоринок", яке одразу продає її обленерго і незалежним постачальникам. Вони у свою чергу, реалізують електроенергію між великими та малими споживачами, а також домогосподарствами. Окремо розглядаються ключові проблеми електроенергетичної галузі України.