Вчені записки Університету "КРОК". 2018. №4(52).
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/2691
Переглянути
29 результатів
Результати пошуку
Документ Економічний націоналізм в політекономії Ф. Ліста та його актуальність для сучасної України(Університет «КРОК», 2018) Васенко, В.К.Сучасний економічний націоналізм — це термін, що використовується для опису політики, що підкреслює внутрішній контроль над формуванням економіки, праці і капіталу, навіть, якщо це вимагає введення тарифів та інших обмежень на пересування робочої сили, товарів і капіталу. Він виступає проти глобалізації в багатьох випадках, або, принаймні, це питання переваги необмеженої вільної торгівлі. Економічний націоналізм може включати в себе такі доктрини як протекціонізм та імпортозаміщення. Економічний націоналізм був є і залишається економічними підвалинами національної ідеї, що в різні часи, в різних умовах виконувала і виконує одну функцію - захист економічних інтересів нації. Українська національна ідея з моменту свого виникнення і до моменту здобуття незалежності мала національно-визвольний характер, що відповідав прагненням значної частини населення. В умовах збройної боротьби це була економічна війна на захист українського населення. У сучасній українській національній ідеї має переважати конструктивний, творчий характер, направлений на всебічне відродження і розвиток української нації, добробут усіх громадян та економічну безпеку держави. У статті проаналізовано основні чинники, що визначають суть економічного націоналізму в політекономії Ф. Ліста. Виокремлена структурно-логічна схема та складові елементи економічного націоналізму. Внесені пропозиції щодо значимості політики та ідеології економічного націоналізму для сучасної України. Однак, за межами розгляду залишаються питання стосовно основних підвалин економічного націоналізму для економіки України у контексті її інтеграції з Європейським союзом. Цим підтверджується зв’язок авторського доробку із важливими науковими та практичними завданнями й невирішеними проблемами, котрим присвячується означена стаття.Документ Світовий досвід реалізації конкурентної політики та законодавства держав(Університет «КРОК», 2018) Даценко, Ю.М.На сьогоднішній день конкурентну політику впроваджено майже у всіх розвинених державах світу, що свідчить про важливість контролю держави за розвитком конкурентного середовища для досягнення стійкого економічного зростання. Періодизація історії розвитку конкурентної політики, і особливо чинники, які зумовлюють початок того чи іншого етапу, відіграють значну роль у контексті впровадження соціально-економічних та політичних інститутів в українську економіку для сталого інноваційного розвитку держави. Метою дослідження є аналіз світового досвіду реалізації конкурентної політики з урахуванням різних чинників із економічної історії. Автором сформульовано 7 етапів розвитку конкурентного законодавства у світі. Йдеться про те, що перші прецеденти обмеження монополізму на ринках знайшли своє відображення в англійському праві ще у XV ст., що пов'язано з розвитком ринкової економіки. Наступні трансформації антимонопольної політики, у різні часові періоди, спричиняли такі чинники: індустріалізація, бурхливий розвиток виробництва та свавілля трестів, демілітаризація після Другої світової війни, об’єднання Європи, лібералізм, розпад СРСР, глобалізація економіки, стрімкий розвиток досягнень НТП та інновації у сфері комп’ютерних мереж. Така періодизація дає змогу зрозуміти, що наразі у світі можна спостерігати тенденцію до заміни централізованого управління та переходу до використання мереж у вирішенні економічних проблем, зокрема у сфері захисту конкуренції.Документ Динаміка структурних зрушень споживчих сукупних витрат домогосподарств України та Чехії(Університет «КРОК», 2018) Лойко, Д.М.У статті розглянуто сучасний стан та тенденції структурних зрушень споживчих сукупних витрат домогосподарств двох країн: України та Чехії. Зроблено висновок про зростання сукупних ресурсів домогосподарств України за період 2010-2017 рр. на 82,64% і відповідно зростання витрат за той же період на 86,88 %. Перевищення динаміки зростання середньомісячних витрат над середньомісячними доходами на одне домогосподарство України склало 4,24%. Питома вага споживчих витрат домогосподарств України у 2017 р. склала 93,0% від загальних витрат. Зроблено висновок, що майже всі фінансові ресурси домогосподарств України витрачаються на споживання. Валовий грошовий дохід на людину в рік в Чехії за період 2013-2017 рр. зріс на 19,67 %, сукупні витрати на споживання за той період зросли на 8,35 %. Перевищення динаміки зростання доходів на одну людину в рік над зростанням витрат у домогосподарствах Чехії склало 11,32 %. Зроблено висновок про можливість накопичення фінансових ресурсів у домогосподарствах Чехії. До найбільш вагомих статей бюджету витрат домогосподарств України у 2017 р. віднесено: «продукти харчування та безалкогольні напої» - 51,2 %, «житло, вода, електроенергія, газ» - 14,1%; «охорона здоров’я» - 4,3 %. Найбільш вагомі статті бюджету домогосподарств Чехії у 2017 р. склали: «житло, вода, електроенергія, газ» - 14,1 %; «продукти харчування та безалкогольні напої» -19,9 %; «різні товари і послуги» - 11,8 %. Результатами порівняльного аналізу доведено, що домогосподарства Чехії у 2017 р. витратили більше, ніж домогосподарства України за наступними статтями: «різні товари і послуги» - 9,2%, «відпочинок і культура» - 8,1%, «житло, вода, електроенергія, газ» – 6,7 %, «транспорт» - 7,3 %, «ресторани і готелі» - 3,4%, «зв'язок» - 1,8 %. На продукти харчування чеські родини витрачають менше українських на 31,3 %. Зроблено висновки, що рівень життя домогосподарств Чехії вищий ніж рівень життя домогосподарств України.Документ Роль інформаційного фактора у формуванні переваг на європейських конкурентних ринках(Університет «КРОК», 2018) Терехов, В.І.; Одягайло, Б.М.; Терехов, Віктор Іванович; Одягайло, Борис МихайловичУ статті показано значення достовірних, оперативних і дихотомічних інформаційних чинників для отримання переваг на конкурентних ринках та генерації стратегічних альтернатив. Запропоновано алгоритм генерації альтернатив організації збуту продукції підприємства і вказано переваги які отримало конкретне підприємство від його використання в процесі діяльності на конкурентних ринках. Інформація, необхідна фірмі для розроблення конкурентних переваг, виходить з аналізу відносної позиції на ринку порівняно з позиціями конкурентів (особливо важливі дані про частку ринку конкурентів, переваги споживачів, ступеня задоволеності споживачів наявними продуктами); із порівняння виробничих можливостей фірми з можливостями конкурентів (відомості про витрати виробництва, методи розподілу, маркетингові програми, організацію продажів і сервісного обслуговування основних конкурентів), і нарешті, зі здатності фірми досягати стратегічних цілей. В умовах посилення конкурентного тиску на ринку особливої уваги потребує збереження комерційної таємниці як складової маркетингової інформаційної системи підприємства. Тому дослідження проблеми як отримання, так і шляхи запобігання інформаційно-конкурентному тиску є на сьогодні актуальним завданням. При спробі захистити інформацію, що є комерційною таємницею, підприємство змушене вирішувати подвійне завдання: рекламувати свою продукцію (послуги), а отже, інформувати постачальників і споживачів про свою діяльність; рекламувати без конкретної інформації, що містить аспекти діяльності підприємства, не можна, тому воно зіштовхується з проблемою розкриття комерційної таємниці. Підприємства на сучасному етапі мають потребу в захисті важливих даних, що стосуються комерційної таємниці, а також потребують достовірної інформації про конкурентів з метою виявлення нових переваг. Для ефективного використання економічної інформації маркетологам підприємства слід вирішити багато прикладних проблем і встановити: яка інформація потрібна, коли, у якому обсязі, з якими якісними показниками (точність, достовірність, ступінь конфіденційності, час затримки), де, як і за яку ціну можна отримати цю інформацію; як, якими способами, з якими затратами і в яких умовах здійснюються комунікаційні задачі для економічної інформації (зберігання, передача та відображення); які перетворення економічної інформації необхідно передбачити, знайти параметри алгоритмів перетворення і технології їхнього застосування.Документ Сучасний стан паливно-енергетичного комплексу України(Університет «КРОК», 2018) Ткач, Д.К.У статті аналізується сучасний стан паливно-енергетичного комплексу України. Основою якого є об’єднана енергетична система України (ОЕС України) – сукупність атомних, теплових, гідравлічних і гідроакумулюючих електростанцій, теплоелектроцентралі, а також електростанції з відновлювальних джерел енергії (вітряні, сонячні та інші), магістральні електричні мережі Укренерго та розподільчі електромережі (обленерго), які об’єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної та теплової енергії. Централізоване диспетчерське управління ОЕС України здійснює Укренерго. Зв’язок з енергосистемами інших країн здійснюється через міждержавні лінії електропередачі. Показано, що електрична енергія це особливий товар, який характеризується рядом специфічних характеристик, якому притаманні всі елементи ринкової економіки, куди поруч з ринком входять сфери виробництва, розподілу й споживання, на основi конкуренції між його учасниками. Встановлено, що в Україні з 1990-х року діє модель оптового ринку електроенергії за основу створення якої був взятий досвід Великобританії та Уельсу. Фундаментом цієї моделі є збереження об'єднаної електроенергетичної системи (ОЕС) країни та централізованого управління нею. Суттєвою ознакою ОЕС України є те, що вона діє в об’єднаному режимі з електроенергетичними мережами Республіки Білорусь, Молдови, Російської Федерації. Це створює низку серйозних перешкод для входження України в енергосистему континентальної Європи (ENTSO – E). Відмічається, що з 1996 р. оптовий ринок електроенергетики працює за принципом "єдиного покупця" (пулу). Основою цієї модель є те, що генеруючи компанії виробляють електроенергію і збувають її ДП "Енергоринок", яке одразу продає її обленерго і незалежним постачальникам. Вони у свою чергу, реалізують електроенергію між великими та малими споживачами, а також домогосподарствами. Окремо розглядаються ключові проблеми електроенергетичної галузі України.Документ Сучасні тенденції залучення іноземних інвестицій в економіку України(Університет «КРОК», 2018) Обушний, С.М.; Мельник, О.О.У статті розглянуто нормативно-правове тлумачення інвестицій, визначені фактори економічного зростання, розкрито вплив прямих іноземних інвестицій, розкрито поняття цінних паперів та портфельних інвестицій та запропоновані заходи щодо сприяння залученню інвестицій в економіку держави. Спираючись на проведений аналіз динаміки надходження прямих іноземних інвестицій в економіку України зроблено висновок щодо значного зменшення обсягів інвестицій, починаючи з 2014 р. Найкращий результат інвестування у 2016 р. за обсягом не досяг рівня 2013 р. Виділено найбільш привабливі для іноземних інвесторів сфери української економіки: фінансова та страхова діяльність, оптова та роздрібна торгівля, промисловість. У підсумку зазначено основні перепони на шляху іноземного інвестування української економіки, а саме: нестабільна економічна та політична ситуація в країні, корупція, повільні зміни економіки під впливом реформ, невпевненість інвесторів, наявність сектору тіньової економіки. Наведено пропозиції, які націлено на сприяння залученню інвестицій в економіку держави. Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні та впровадженні економічних механізмів підвищення інвестиційної привабливості окремих секторів та підприємств економіки України, що сприятиме підвищенню загальної привабливості економіки України для іноземних інвесторів.Документ Досвід створення та функціонування українського державного банку та його значення для формування компетентностей сучасних банкірів(Університет «КРОК», 2018) Січевлюк, Л.В.У статті проаналізовано початок формування вітчизняної банківської системи, становлення якої слід пов’язувати з процесом створення банківських установ у період державотворчих пошуків на території України у 1917–1921 р.р. Саме тоді було засновано Український державний банк, який виконував функції центрального банку та емісійного центру держави. Зазначається, що проблеми створення і функціонування Українського державного банку були безпосередньо пов’язані із суперечливими процесами розбудови української державності. Охарактеризовано значення Українського державного банку для вдосконалення національної кредитно-банківської системи за такими напрямками: по-перше, Український державний банк виступав творцем нової теоретичної концепції емісії та обігу національної валюти; по-друге, велике пізнавальне значення має дослідження організаційно-правових аспектів діяльності Українського державного банку; по-третє, для формування компетентностей сучасних студентів буде корисним ознайомлення із особливостями реорганізації банківських установ у період 1917-1921 рр. Автор приходить до висновку про те, що історія банківської діяльності в Україні у 1917-1921 рр. містить повчальний досвід відкриття та закриття банків, їх реорганізації чи реструктуризації, а також пошуку оптимальних організаційно-правових форм для ведення банківської діяльності у кризових умовах. Виходячи із досвіду функціонування Українського державного банку для вдосконалення сучасної банківської системи запропоновано розширити інформаційну прозорість у діяльності банків, а також посилити громадський контроль за їх діяльністю. Разом із тим доведено, що дворівнева система з високим ступенем автономії комерційних банків, яка була сформоване в цей історичний період залишається оптимальною і в наш час. Визначено, що для формування компетентностей сучасних банкірів має значення дослідження процесу формування інституту реорганізації банків. Виявлено, що у досліджуваний період затребуваною була лише реорганізація у формі перетворення, яка передбачала, що банк змінює свою мету, функції та перепідпорядкування органам влади.Документ Державне фінансове забезпечення закладів вищої освіти в Україні: проблеми та перспективи(Університет «КРОК», 2018) Гаман, П.І.; Гаман, Н.О.За даними експертів Світового банку однію з чотирьох основних умов формування економіки знань є освіта та навчання, які характеризують наявність освіченого та професійно підготовленого населення, здатного до продукування, розподілу та використання знань. В умовах ринкових відносин освіта виступає важливою складовою і визначальним фактором людського розвитку та відіграє особливу роль у формуванні інтелектуального, духовного, економічного потенціалів держави. Освіта є найбільш масштабною частиною нинішнього державного устрою, його політичної, соціально-економічної, культурної та наукової організації. Від якості освіти залежить відтворення та нарощення інтелектуального потенціалу суспільства, виховання громадян, модернізація суспільних відносин. Удосконалення системи освіти – один із заходів, який необхідний для подолання кризових процесів, поліпшення життя людей, утвердження національних інтересів, зміцнення держави. Можна стверджувати, що без потрібної освіти люди не можуть забезпечити собі належних умов життя та реалізуватися як особистості. Фінансування освіти є основним важелем впливу держави на процеси перетворень в університетах та основним інструментом досягнення позитивних результатів в освітній сфері. Фінансове забезпечення освіти є основною умовою забезпечення якості освітніх послуг, підтримки конкурентоспроможності вищих навчальних закладів не лише в межах держави, а й на світовому ринку. Необхідно враховувати зарубіжний досвід як у питанні децентралізації фінансового забезпечення, так і у визначенні чіткої формули фінансування, яка б була сформована на елементах прозорості і доступності, що, своєю чергою, дасть відповідь на запитання, на основі яких показників заклад вищої освіти повинен отримувати кошти й яку кількість. Відповідно, повинен бути зумовлений зростаючий інтерес суспільства й держави до питань розвитку галузі освіти та визнання її загальнонаціональним пріоритетом. Для вирішення завдань, які сьогодення ставить перед системою вищої освіти, потребується суттєве зростання обсягу фінансування освіти.Документ Недоліки та тенденції розвитку податкової системи України(Університет «КРОК», 2018) Лисюк, В.С.У статті подано оцінку сучасного стану податкової системи в Україні, роль прямих і непрямих податків у формуванні доходів Зведеного бюджету, проаналізовані недоліки податкової системи країни. Податкова політика уряду відображається в певній структурі оподаткування, яка складається з прямих та непрямих податків та змінюється під впливом економічних, політичних та соціальних факторів. Проведені дослідження показують, що протягом 2006-2016 років доходи Зведеного бюджету України сформовані на 73-84% за рахунок податкових надходжень. Частка непрямих податків домінувала у складі податкових надходжень, тоді як частка прямих податків зменшилась. Згідно з Податковим кодексом України до одиниці об’єктів (баз) оподаткування платників податків застосовуються такі види ставок: адвалорна, специфічна (в т.ч. специфічна фіксована та специфічна процентна), комбінована. Аналіз засвідчує, що найбільші суми надходжень до бюджету забезпечують податки, що стягуються за адвалорними ставками. У 2016р. вони становили 79,1% по Зведеному бюджету; 81,8% по державному та 69,8% по місцевих бюджетах. Значимість податків, які стягуються за специфічними ставками, особливо помітна для місцевих бюджетів: 26,6% їх формують податки, що стягуються за специфічними процентними ставками і 3,5% – за специфічними фіксованими ставками. Прямі податки сприяють розподілу податкового тягаря, за якого більше платять ті версти суспільства, що мають вищі доходи. Форма прямого оподаткування вимагає досить складного механізму стягнення податків, виникають проблеми обліку об’єктів оподаткування і ухилення від сплати. Всі ці недоліки прямого оподаткування мають місце і в Україні. Завдяки відносно простому механізму стягнення непрямих податків вони забезпечують стійкі надходження до бюджету. Їх головним недоліком є їхній регресивний характер або обернено пропорційна залежність від платоспроможності споживачів. Аналіз української податкової системи показує, що вона має суттєві недоліки, серед яких нестабільність податкового законодавства, часті зміни об’єктів оподаткування і правил розрахунку податків, велика кількість податкових пільг і винятків, що порушують принципи рівності і дієвості цього процесу. Тому край необхідно посилити наукове обгрунтування податкової політики держави.Документ Проблема бідності працюючого населення в Україні(Університет «КРОК», 2018) Рамський, А.Ю.; Лойко, В.В.Проблема працюючих бідних не тільки підвищує соціальну напруженість в країні, але й сповільнює розвиток економіки в цілому. Виявлено, що відсутність єдиної методології і методики вимірювання бідності за доходами не дозволяє дати достатньо точну її оцінку. В статті автори вказують на основні економічні та соціальні проблеми, які виникають як наслідок наявності значної частки працюючих бідних серед економічно активного населення країни. Авторами виявлені чинники і відповідні їм ризики виникнення бідності серед працюючого населення України. Доводиться, що причини виникнення бідності лежать в площині специфіки економічного розвитку країни: особливості проходження економічних циклів на хвилі спаду та кризи і якості економічного зростання на хвилі підйому. Для розробки ефективної політики, спрямованої на зниження рівня бідності, важливим є вірно визначити профіль бідності. Для визначення профілю бідності авторами був проведений аналіз структури бідного населення. На основі аналізу можливих чинників ризику потрапляння працюючого населення в категорію бідні виявлено, що найбільший ризик потрапити в категорію бідних по доходам мають домогосподарства, які територіально знаходяться в невеликому місті, селищі міського типу, або селі, та особи, які мають освіту не вище повної середньої, живуть у неповних сім’ях з неповнолітніми дітьми, а також ті, що мають низькі показники здоров’я. Також, великий ризик потрапити в категорію бідні притаманний працюючим з низькою кваліфікацією. Особливу увагу варто приділити гендерним особливостям працюючих бідних. Відповідно до зазначених чинників потрапляння в бідність жінки попадають в зону ризику частіше. Окрім того ймовірність потрапити в зону ризику збільшується в осіб зайнятих в таких видах діяльності як: освіта, культура, охорона здоров’я, надання соціальних послуг. Саме в цих видах діяльності зайнято більше жінок ніж чоловіків. Доведено, що наявність роботи в працездатного населення в Україні не є гарантією захисту від бідності.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »