Виконання рішення суду про відібрання дитини: теоретико-емпіричне дослідження

Abstract

Стаття присвячена комплексному розкриттю теоретичних аспектів виконання рішення про відібрання дитини з урахуванням правозастосовної практики. Аргументовано, що рішення про відібрання дитини має прийматись лише на підставі законодавчо визна- чених підстав, спрямовуватись на забезпечення прав дитини та дотримання її найкращих інтересів. Вивчення положень міжнародних документів та національного законодавства надало змогу запропонува- ти авторське визначення терміну «відібрання дитини» як способу захисту прав та інтересів дитини, що являє собою процес, під час якого органи опіки та піклування або інші уповноважені суб’єкти приймають рішення про вилучення дитини з сім’ї або з певного середовища, в якому вона перебуває, з метою забезпечення її безпеки, здоров’я та благополуччя. Автором встановлено, що на законодавчому рівні закріплено нормативні вимоги щодо виконання рішення суду про відібрання дитини, які стосуються темпоральних меж, суб’єктного складу, а також дотримання прав і свобод інших учасників виконавчого провадження. Крім того з’ясовано, що в процесі вчинення виконавчих дій з виконання відповідних виконавчих листів, можуть виникати супутні питання, які істотно ускладнюють цей процес та потребують додаткового звернення державного виконавця до суду. Тому детальна увага присвячена проблематиці тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу, оголошення розшуку дитини, а також примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи для відібрання неповнолітньої особи. За результатами дослідження наголошено на тому, що труднощі виконання рішення суду про відібрання дитини зумовлюють необхідність провадження відповідних виконавчих дій державними виконавцями, які мають високий рівень професійності і компетентності, а також відповідні морально-вольові якості.