Шпитальні дослідження особливостей дифузної ідентичності серед військовопоранених: психоаналітичний контекст

Abstract

В даній роботі проведено аналіз взаємозв’язку дифузної ідентичності та ідентифікації з нормативними установками маскулінності у військовослужбовців, що проходять реабілітацію в шпиталі. Мета дослідження подягає у визначенні особливості дифузії ідентичності серед військовопоранених в умовах стаціонарної реабілітації. В основу дослідження було взято методику дослідження рівня дифузії ідентичності Inventory of Personality Organization – Revised. Методика цікавить нас в першу чергу через шкалу PD/ID (Personality Disorder/Identity Diffusion) так як наша теоретична модель особистісної ідентичності залежних чоловіків побудована на припущенні, що саме дифузія ідентичності є вирішальним фактором виникнення залежності. Використано адаптацію скороченої версії опитувальника (42 твердження). Шкала PD/ID складається з 30 тверджень, а шкала RT – з 12. Респонденти оцінюють відповідність тверджень їх стану, позначаючи їх в бланку плюсом (1 бал) або мінусом (0 балів). Відповідно, максимальне значення за шкалою дифузності ідентичності 30, а тестування реальності -12. Чим вищий бал, тим більш виражене порушення. Шкала PD/ID вимірює рівень вираженості порушень особистісного функціонування і допомагає встановити діагноз розладу особистості. Виявлено, що дифузна ідентичність чоловіків призводить до підвищеної потреби самовизначення за ригідними культурними нормативами маскулінності, які слугують компенсаторним захисним механізмом для ослабленого Его. При цьому, найбільше страждає саме здатність чоловіків до побудови лібідинальних стосунків, де їх прийняття власної потреби любові і прийняття безкомпромісно регулюється колективним, культурним образом чоловіка. Це виявляє себе як статистично найвища у вибірці самоідентифікація за шкалою “гомофобія”, яка власне і співвідноситься з дифузністю ідентичності. Лібідинальні стосунки чоловіка жорстко регулюються, а катексис об’єкта зазнає жорсткої цензури. Перспективним полем для подальшого дослідження було би дослідження зв’язку між стилем прив’язаності військовослужбовців, рівнем дифузії ідентичності та самовизначення за нормативними установками маскулінності.