Реактивна і особистісна тривожність у студентів спеціальностей морського і річкового транспорту

Abstract

У статті на основі аналізу наукової літератури, проведених бесід, емпіричного дослідження за допомогою методики «Шкала реактивної і особистісної тривоги Спілбергера-Ханіна» проаналізовано особливості психоемоційного стану студентів спеціальності морського і річкового транспорту, зокрема стан реактивної і особистісної тривоги. Вивчено питання об’єктивно існуючої бази формування підвищеної реактивної і особистісної тривоги у виділеної діагностичної категорії в силу особливостей даної роботи, пов’язаної з тривалим перебуванням у рейсі. Це в свою чергу накладає значуще навантаження на психофізіологічний стан людини. Вахтовий метод роботи, перебування в приміщеннях з підвищеним рівнем шуму, забрудненим повітрям, зміна кліматичних зон – фактори, що впливають на психофізіологічний стан моряка. У ході реалізації мети дослідження – вивчити стан реактивної та особистісної тривоги у студентів спеціальності морського і річкового транспорту, що пройшли плавпрактику – були використані методи: спостереження, бесіда з випробуваними, методика «Шкала реактивної і особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна». Дослідження було проведено на базі Одеського національного морського університету, взяли участь 50 студентів, які пройшли плавпрактику, провели в морі не менше 3 місяців. Дослідження було проведено за інформаційної згоди з боку обстежених, з дотриманням норм етики та біоетики. Аналіз отриманих даних свідчить про те, що показники особистісної тривоги в порівнянні з показниками ситуативної тривоги у студентів після тривалого рейсу достовірно відрізняються в рівнях «помірна тривога» і «висока тривога» (ρφ <0,05). Проведене дослідження стану реактивної та особистісної тривоги у студентів спеціальності річкового і морського транспорту свідчить про достовірну наявність певного спектру властивостей: періоди зниженого настрою, дратівливості, тенденція частіше засмучуватися з незначних приводів, ніж раніше. Висловлювання про бажання бути такими ж щасливими, як більшість оточуючих. Схильність тривало переживати неприємності, повернення і переживання вже прожитого, без можливості змінити що-небудь з об’єктивних причин. Наявність періодів зниження працездатності. Виявлені характеристики сигналізують про наявність зниження адаптаційних можливостей у студентів, необхідності проведення додаткових досліджень психоемоційної сфери моряків.