Правоутворення в сучасній Україні: комунікативно-інституційний вимір

Abstract

Актуальність наукового пізнання закономірностей сучасного стану розвитку правоутворення підтверджується особливостями самого явища «утворення права», що є складовим елементом правової реальності, залежить від розвитку суспільства і впливає на нього, а отже, розвивається під впливом різноманітних факторів суспільного життя, набуваючи нових характеристик. Розвиток правоутворення є об’єктивно зумовленим і може бути досліджений насамперед з точки зору сучасного стану утворення права. Таке дослідження дасть можливість проаналізувати правоутворення під кутом зору його темпоральних аспектів, що, з одного боку, зумовлюють його особливості в сучасних умовах, а з іншого – визначають потенційні перспективи розвитку утворення права, дають змогу змоделювати утворення права в майбутньому, виокремити і обґрунтувати можливі шляхи його удосконалення. Дослідження феномену утворення права як явища, що характеризується сучасним станом свого розвитку, відображає специфіку походження права, з одного боку, в межах правової сфери життєдіяльності соціуму як виявлення комунікативно-правових зв’язків між його суб’єктами, а з іншого – в межах політико правової організації соціуму, що акумулює в собі інституційні закономірності утворення права в межах відповідних форм вираження, реалізації, охорони, захисту та гарантування. Тому важливо подальший аналіз утворення права здійснити крізь призму його комунікативно-правового змісту та інституційного виявлення в межах державно організованого українського суспільства. Зазначеним обмежується вивчення проблем і перспектив розвитку утворення права як явища, що функціонує в межах конкретного державно-організованого суспільства.