Журналістська свобода слова та суспільна мораль: теоретико-правовий аспект

Abstract

У статті досліджується питання співвідношення категорій «свобода слова» та «суспільна мораль». Проаналізовані законодавчі акти щодо забезпечення права журналіста на свободу слова. Встановлено, що втручання у право особи на свободу вираження поглядів становитиме порушення як міжнародних, так і національних правових актів. Виявлено, що, хоча свобода вираження поглядів журналіста і являє собою одну з важливих засад правового та демократичного суспільства та забез печена захистом законодавства, однак наведені в статті законодавчі положення ма ють певні винятки. Єдність моралі і журналістики визнана світом і не піддається сумніву, адже журналістика по суті своєї діяльності здатна впливати на психіку та духовний стан більше, ніж будь-яка інша професія, а також журналістика схильна до втручання в особисте життя і долі будь-кого, і таким чином безмежної свободи слова у журналіста бути не може. В статті досліджені певні обмеження та забо рони на поширення певного переліку інформації у моральних кодексах журналіс тів зарубіжних країн. Такі обмеження та заборони цілком відповідають світовим міжнародним документам та переслідують ціль забезпечити захищеність особи від свавільної свободи слова журналіста. Сьогодні, коли в жодному законодавчому акті не передбачено поняття моралі, а також неможливо запровадити єдині моральні критерії для всіх, єдиним можливим засобом регулювання суспільної моралі ви ступають правові приписи, націлені на загальне благо та загальну колективну необ хідність. У статті висвітлені деякі позиції Європейського Суду з прав людини щодо питання свободи слова журналіста та виявлено, що відповідальність журналіста залежить не лише від якості інформації, але й від способу її подання, а також має значення спосіб оприлюднення інформації, оскільки встановлено, що аудіовізуаль ні засоби масової інформації мають значно більший вплив на психіку людини, ніж друковані. Наголошено, що свобода слова журналіста хоча і передбачає вільне ви раження поглядів, що є обов’язковою умовою правової держави, але застосування цього права не повинно суперечити вимогам права, моральним уявленням та кор поративним прпвилам