Австрійська традиція економічного аналізу: філософсько-методологічні імперативи

Abstract

Проведене дослідження конкретизує внесок австрійської дослідницької традиції у розвиток світової економічної науки. Автором доведено, що сукупність ідей австрійської традиції становить неортодоксальну, самодостатню і завершену наукову парадигму. В теперішній час безпосереднім носієм та ідейним наступником австрійської суб’єктивно-психологічної школи виступає австрійський неолібералізм, який уособлює сучасний розвиток австрійської традиції економічного аналізу. Комплексний аналіз і аналітичне узагальнення наявних наукових підходів та ретельне опрацювання творчого доробку представників австрійського неолібералізму дозволило запропонувати авторське тлумачення змісту австрійської парадигми економічної теорії, на якій наразі базується австрійська дослідницька традиція. Аргументовано, що австрійська парадигма економічної теорії як основа австрійської традиції економічного аналізу характеризується ідейно-філософською та теоретико-методологічною цілісністю. У статті дістали детального розгляду найвагоміші філософські і методологічні імперативи австрійської дослідницької традиції, а саме: праксиологічний підхід, феномен методологічного дуалізму, критичний аналіз сцієнтизму та усіх форм позитивізму, а також додержання й подальший розвиток суб’єктивного підходу. Авторський підхід виявив гетеродоксальність, унікальність і оригінальність визначених філософських і методологічних імперативів. Було встановлено, що більшість із розглянутих імперативів, передусім суб’єктивний підхід, мають міждисциплінарний характер, можуть бути використані не лише в економічній теорії, а й поза її межами, охоплюючи усі соціальні та поведінкові науки. Це підкреслює універсальність змісту та значення ідейно-філософських та теоретико-методологічних підходів австрійської традиції загалом та австрійського неолібералізму зокрема.