Гармонізація системи ідентичності українських жінок в умовах життєвих викликів. Інтегративний підхід

Abstract

Дослідження присвячене вивченню системи ідентичності українських жінок, які пройшли крізь різноманітні життєві кризи в період з 2022 року. Підтверджено, що інтегративний підхід, ґрунтований на теоретичних засадах раціогуманізму, є продуктивним у вивченні ідентичності через поєднання традиційних номотетичних та сучасних наративних методів і дозволяє виявити суттєві властивості та зв’язки в системі ідентичності особистості, які демонструють потенціал гармонізації ідентичності в умовах життєвих криз. За допомогою моделі ієрархічної регресії перевірено гіпотезу, де параметри Наративної ідентичності, авторського опитувальника Динаміки Рольового Спектру Ідентичності та нестандартизованого самоопису «Хто я?» виступають предикторами Психологічного Благополуччя за К. Ріфф. Встановлено, що така трирівнева модель ідентичності пояснює майже вісімдесят відсотків загальної дисперсії Психологічного Благополуччя. Найбільше покращення прогностичної сили моделі відбувається при включенні показників опитувальника Динаміки Рольового Спектру, де за це відповідають параметри Зрілості та Дорослості. Найкраще загальна модель описує шкалу Самоприйняття в структурі Психологічного Благополуччя. Виявлено відсутність статистично значущого зв'язку між Кількістю Заявлених Типів Життєвого Виклику (КЗТЖВ) та компонентами Психологічного Благополуччя, що вказує на пріоритет внутрішніх ресурсів ідентичності над суб’єктивним сприйняттям кількості пережитих стресових подій.