Податкове стимулювання розвитку птахівництва в Україні

Abstract

У статті на прикладі діяльності птахівничих підприємств розглядаються питання ефективності надання податкових преференцій для сільськогосподарських товаровиробників. Узагальнено досвід податкового стимулювання розвитку агропромислового виробництва, на прикладі галузі птахівництва оцінено його вплив на діяльність суб‘єктів аграрного бізнесу. Визначено, що в аграрному секторі економіки сформовано сприятливі податкові умови для розвитку суб‘єктів господарювання – в першу чергу, за рахунок застосування специфічного податкового інструментарію, що не має світових аналогів. Здійснено аналітичну оцінку наданих птахівничим підприємствам податкових преференцій, визначено їх структуру та особливості отримання. Встановлено, що внаслідок одержаних податкових преференцій птахівнича галузь отримала суттєвий імпульс для розвитку, який їй вдалося трансформувати в суттєве збільшення обсягів та маржинальності діяльності. Окреслено ключові проблеми застосування уніфікованих аграрних преференцій, що без суттєвих обмежень застосовуються сільськогосподарськими підприємствами різних напрямів діяльності. Виявлено нерівномірність впливу універсальних аграрних податкових преференцій на різні види аграрного бізнесу, внаслідок чого окремі галузі, в першу чергу птахівництво, отримали суттєві конкурентні переваги, внаслідок чого стали розвиватись фактично за рахунок інших та крім того, посилились процеси концентрації капіталу, що негативно позначається на рівні сільської зайнятості. Обґрунтовано висновок щодо недоцільності збереження наявних універсальних податкових преференцій, призначених для будь-яких суб‘єктів аграрного бізнесу, незалежно від масштабів та спрямованості діяльності. Опрацьовано напрями розвитку податкової політики щодо аграрної галузі, зокрема сформовано пропозиції щодо звуження можливості користування інструментами податкового стимулювання для сільськогосподарських підприємств, діяльність яких, з огляду на стан врегулювання проблеми продовольчої безпеки по окремих видах продуктів харчування та рівень доходності відповідних суб‘єктів, вже не потребує державного фінансового стимулювання. Практична реалізація напрацьованих пропозицій забезпечить підвищення ефективності використання бюджетних ресурсів, що направляються на підтримку розвитку агропромислового виробництва в Україні, в тому числі й рахунок мінімізації необґрунтованих податкових преференцій та пов‘язаних з ними непродуктивних бюджетних втрат.