Система охорони здоров'я як стратегічний чинник розвитку людського потенціалу в Україні: соціально-медичний та соціально-економічний контексти

Abstract

Мета: обґрунтувати стратегічний характер впливу системи охорони здоров’я на розвиток людського потенціалу з урахуванням післявоєнного відновлення і підготовки України до вступу до Європейського Союзу та визначити інтегральні індикатори для оцінки такого розвитку. Матеріали і методи. Методологічну основу дослідження становить системний підхід, що передбачає комплексне вивчення об’єкта у його взаємозв’язках та динаміці. У процесі аналізу застосовано методи структурного та логічного аналізу, бібліосемантичного підходу, абстрагування й узагальнення. Результати. Аналіз показав, що чинні стратегічні нормативно-правові акти України містять вектор руху до розвитку людського потенціалу в умовах численних глобальних та локальних викликів. Чинні стратегії національної безпеки, людського розвитку, демографічного розвитку та розвитку системи охорони здоров’я покликані дати відповідь на наявні виклики у сфері розвитку людського капіталу з урахуванням інтегральних та спеціальних показників і містять конкретні напрями, цілі та заходи для їх подолання. Висновки. Аналіз стратегічних та програмних документів державного рівня підтвердив стратегічний характер впливу системи охорони здоров’я на розвиток людського потенціалу. Відповідно до їх положень, чинні стратегічні документи потребують оновлення з урахуванням нових викликів, нових ініціатив та глобального лідерства. З огляду на глобальні тенденції оцінки людського капіталу, актуальним є включення відповідних інтегральних індикаторів, зокрема індексу людського розвитку (HDI) та індексу людського капіталу (HCI), до системи оцінки ефективності реалізації стратегічних та програмних документів в Україні. Обидва показники охоплюють ключові сфери: освіту, охорону здоров’я, соціальне забезпечення, що становлять основу національного розвитку та сталого зростання. Включення HDI дає змогу оцінювати загальний рівень добробуту населення, тоді як HCI фокусує увагу на майбутньому потенціалі, особливо у сфері дитячого розвитку та продуктивності робочої сили. Їх використання сприятиме переходу від вузькоекономічних метрик до більш збалансованої оцінки ефективності державної політики з урахуванням людського виміру розвитку.