Комунікативна компетентність як основа професіоналізму прикордонників

Abstract

У результаті теоретичного дослідження проаналізовано основні теоретичні підходи до вивчення проблеми комунікативної компетентності прикордонників в дослідженнях зарубіжних та вітчизняних науковців. Виділено вихідне поняття «комунікативна компетентність», яке покладено в основу визначення базових понять досліджуваного феномену (комунікація, спілкування, професійне вміння налагоджування контакту з суб’єктом). Визначено суть поняття комунікативної компетентності як сукупність лінгвістичних, екстралінгвістичних і фонових знань, умінь, навичок; світоглядних, загальнолюдських і професійно важливих якостей, що забезпечують ефективну комунікативну взаємодію у процесі виконання функціональних обов'язків, як стійке прагнення особистості до досягнення очікуваного успіху в своїй діяльності, орієнтації на конкретний результат шляхом мобілізації психічних ресурсів та підвищення активності. Здійснений аналіз основних змістовних та процесуальних теорій комунікативної компетентності в психологічній науці свідчить про те, що дані теорії є взаємопов'язаними, складають єдину систему знань про комунікацію в людській поведінці в цілому та професійній діяльності зокрема, а також можуть застосовуватися у вивченні соціально-психологічних механізмів формування професійної компетентності у прикордонників. Вказано на специфіку професійного спілкування прикордонників яке ускладнюється тим, що їм доводиться мати справу з людьми, різними за певними ознаками: матеріальним і соціальним статусом, рівнем освіти, фахом, гендером, віковим цензом, рівнем інтелекту, морально-етичними якостями. Саме тому прикордонникам щоразу доводиться “пристосовуватись” до співбесідника, знаходити зрозумілі для співбесідника й ефективні форми впливу та засоби спілкування, що вимагає від працівників прикордонних служб креативності, творчості, нестандартних підходів у стилі мовлення, частих розмаїтих перевтілень-змін манери поводження, й поведінки. Проаналізовано основні соціально-психологічні механізми формування професійної компетентності, до яких можна віднести: рівень домагань особистості, самоефективність, життєстійкість, почуття самоцінності та потребу у самоактуалізації, внутрішні очікування та стимули, соціальні гарантії та систему заохочень, рівень соціалізації особистості, професійну спрямованість та перспективи кар’єрного зростання, соціокультурне середовище, стиль управління в організації та умови праці.