Правова неузгодженість дефініцій щодо визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням сучасних методів ведення бізнесу

Abstract

У статті розглянуто теоретичні та законодавчі аспекти визначення поняття “зовнішньоекономічна діяльність”. Проаналізовано визначення даного терміна в національному законодавстві через призму сучасних методів ведення зовнішньоекономічної діяльності. Сформульовано пропозиції з удосконалення нормативної дефініції щодо зовнішньоекономічної діяльності у вітчизняному законодавстві. Проблема, що досліджується, полягає у певній невідповідності щодо визначення та використання терміна “зовнішньоекономічна діяльність” в основних нормативних актах. Відсутність єдиної правової бази для визначення даного терміна спричиняє проблеми у правовій діяльності. Правильне формулювання даного поняття повинно враховувати загальні принципи правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності, міжнародну практику та обов’язково сучасні тенденції даного виду діяльності. У сучасних умовах ведення бізнесу, пов’язаних із пандемією COVID-19, у світі отримала поштовх у своєму активному розвитку електронна комерція, тобто торгівля із застосуванням інформаційно-телекомунікаційної системи (Інтернет). Це призвело до переорієнтації підходів у веденні зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі з боку українських суб’єктів господарської діяльності. Враховуючи розвиток електронної комерції на сучасному етапі, даний процес необхідно передбачати при класифікації зовнішньоекономічної діяльності як виду діяльності у випадку, коли єдиним місцем ділових контактів одного або обох контрагентів є Інтернет, а підприємства працюють у різних країнах без перетину митного кордону. Крім того, необхідно визначити, що при здійсненні даної господарської діяльності через Інтернет при наявності хоча б одного іноземного елемента укладається зовнішньоекономічний електронний договір. Це особливо важливо в рамках процесу імплементації українського законодавства до європейського, який зараз триває в нашій країні. Чітке визначення цього терміна в законодавстві є основою для правильного правозастосування та уникнення неправильного тлумачення