Особливості розуміння сутності права на доступ до суду

Abstract

У статті досліджується сутність розуміння поняття «права на доступ до суду» крізь призму міжнародних нормативно-правових актів, законодавчого регулювання, а також доктринальних праць науковців. Визначається, що отримання нового статусу України на міжнародній європейській арені, що підтверджується отриманим статусом кандидата в держави-члени Європейського Союзу, ставить перед Україною нові можливості, а отже і нові вимоги, в тому числі, ті, що стосуються сфери здійснення належного, справедливого та неупередженого правосуддя. Аргументується, що положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відображаються, в тому числі, й у законодавчих актах України, що включають конституційне право на доступ до суду. З’ясовано, що право на доступ до суду визначається як окреме конституційне право людини, що передбачає фізичну, юридичну, економічну можливість звернутися до суду у випадку можливого порушення свого законно го права чи юридичного інтересу, а також отримати справедливе рішення у процесі розгляду спору. Підсумовано, що право на доступ до суду може бути обмеженим лише за наявності дотримання трьох критеріїв, яким мають відповідати такі обмеження: 1) визначені законодавчі обмеження за своїм характером не мають бути такими, котрі порушують сутність самого права особи на доступ до суду; 2) цілі, котрі визначаються внаслідок запровадження таких обмежень, мають бути обов’язково легітимними; 3) засоби, котрі застосовуються у процесі досягнення встановленої легітимної цілі, повинні відповідати критерію розумності та бути співмірними з ними. Якщо не дотримуватись таких обмежень, то цілком логічно, що буде мати місце порушення конституційного права на доступ до суду.