Матеріально-ресурсна колаборація та пособництво державі-агресору як форми злочинного обігу активів: особливості складів злочинів і проблеми кваліфікації

Abstract

Статтю присвячено дослідженню проблеми розмежування складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1 та ст. 111-2 Кримінального кодексу України. Запропоновано змінити правозастосовну концепцію: здійснювати кваліфікацію діянь як колабораційної діяльності (зокрема матеріально-ресурсної) лише в разі їх учинення громадянином України в умовах окупації або на території держави-агресора. Доведено, що пособництво державі-агресору є особливим проявом співучасті у злочині агресії. Надання допомоги у веденні агресивної війни завдає шкоди передусім не національній безпеці, а миру і безпеці людства, міжнародному правопорядку. Обґрунтовано думку про доцільність виключення ст. 111-2 з розділу І Особливої частини Кримінального кодексу України та доповнення розділу ХХ Особливої частини ст. 437-1 «Фінансування злочину агресії»