Професійний розвиток як чинник суб’єктивного благополуччя персоналу освітніх організацій

Abstract

У статті висвітлено результати емпіричного дослідження проблеми професійного розвитку як чинника суб’єктивного благополуччя персоналу освітніх організацій. Мета статті полягає у висвітленні професійного розвитку як чинника суб’єктивного благополуччя персоналу освітніх організацій. Авторка аналізує погляди науковців щодо сутності і розуміння сутності суб’єктивного благополуччя і професійного розвитку . З метою виявлення усвідомленості необхідності професійного розвитку задля досягнення суб’єктивного благополуччя персоналу освітніх організацій, особливого його психологічної складової, проведено дослідження, в якому взяли участь 103 особи з освітніх організацій з різних регіонів України. Встановлено недостатній рівень усвідомлення і розуміння необхідності розвитку у професійній сфері. Причому половина досліджуваних пов’язують професійний розвиток з необхідністю набуттям знань щодо професійної діяльності, третина з набуттям ораторських здібностей, мотивацією і прагненням самовдосконалюватись, досягати професійного успіху тощо. Констатовано високий рівень психологічного благополуччя лише у третини досліджуваних, а низький рівень встановлено у майже половини досліджуваних осіб, що свідчить про вражаюче низький рівень задоволеності життям. Зокрема лише третя частина досліджуваних виявила високий рівень автономії, прагнення до особистісного зростання, цілеспрямованості і відчуття свідомості життя, визнання і ухвалення всього власного особистісного розмаїття, що включає як хороші, так і погані якості. За результатами дисперсійного аналізу встановлено статистично значущий прямий зв’язок між прагненням до безперервного саморозвитку і постійного самовдосконалення у професійній діяльності протягом життєвого шляху і рівнем психологічного благополуччя, причому необхідність і відчуття постійного особистісного розвитку зростає із зростанням рівня психологічного благополуччя.