Теорія екзистенціальної стійкості як новий напрям економічної безпекології

Abstract

Статтю присвячено теоретико-методологічному обґрунтуванню розвитку економічної безпекології в умовах воєнних, системних та полікризових трансформацій сучасного економічного середовища. Доведено, що традиційні підходи економічної теорії та економічної безпеки, орієнтовані на забезпечення стабільності або відновлення економічних систем, є недостатніми для пояснення їх функціонування у режимі довготривалої нерівноважності та екзистенціальних загроз. Обґрунтовано необхідність формування нового піднапряму економічної безпекології — теорії екзистенціальної стійкості економічних систем. Запропоновано онтологічне трактування економічної системи як системи економічного існування, здатної зберігати функціональну цілісність і відтворювальну спроможність за умов критичних втрат ресурсів та структурної дестабілізації. Введено категорію межі економічного існування як граничного стану життєздатності економічної системи. Сформовано категоріальний апарат напряму та систематизовано методологічні принципи дослідження екзистенціальної стійкості. Розроблено концептуальну модель функціонування економічної системи в умовах екзистенціальних загроз, що відображає взаємозв’язок структурних підсистем, функціональних станів та критичного порогу існування. Запропоновано формалізоване представлення екзистенціальної стійкості у вигляді функціональної залежності структурних компонентів системи. Отримані результати формують завершений теоретико-методологічний каркас нового напряму економічної безпекології та створюють основу для подальшого розроблення науково-методичного апарату вимірювання екзистенціальної стійкості підприємств, галузей і національної економіки.