Механізм охорони захисту прав при споживчому кредитуванні в Україні

Abstract

У статті йдеться про становлення теоретичних підвалин захисту прав позичальників споживчих кредитів через категорію «механізм правового регулювання». Це забезпечує послідовний вплив права на елементи останнього та досягнення мети врегулювання цих відносин, у тому числі й забезпечення охорони та захисту прав сторін такого кредитного договору. Автор піддала сумніву віднесення кредиту до фінансових послуг як таке, що виводить з нього товарне кредитування, не відповідає концепту фінансів як публічної категорії, ігнорує легалізацію в ЦК України грошових зобов’язань, змішує публічно-правове та приватно-правове регулювання відносин щодо грошей, порушує систематизацію договорів за їх предметом та метою. Видається, що гроші, як об’єкт цивільних прав та предмет такого договору, не відповідають ознакам послуги, навіть якщо йдеться про передачу грошей позичальнику. У пошуку парадигми охорони та захисту прав позичальників споживчого кредиту автор виходить із загальних положень консюмеризму та його проявів при укладенні та виконанні договору споживчого кредиту й притримується речової природи останнього та загального концептів безпеки: передусім людини як їх позичальника; кредитодавців як суб’єктів підприємництва; держави. З огляду на публічно-приватне значення такого договору відстоюється потреба посилення імперативності його окремих елементів. Обрана теоретична платформа подальшого дослідження захисту прав споживачів при споживчому кредитуванні. Тому метою статті є встановлення висхідних положень про захист прав споживачів узагалі та позичальника споживчих кредитів зокрема, які можна застосувати надалі як опорні при моделюванні елементів механізму захисту прав сторін однойменного договору